Інтервенція (фільм)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Інтервенція.

«Інтервенція» (рос. «Интервенция») — російський радянський художній фільм 1968 року, вистава-буф за мотивами однойменної п'єси Льва Славіна.

Інтервенція
рос. Интервенция
Жанр	трагікомедія
Режисер	Геннадій Полока
Сценарист	Лев Славін
На основі	Q4202015?
У головних ролях	Володимир Висоцький Юлія Буригіна Юрій Толубеєв Юхим Копелян Сергій Юрський Ольга Аросєва Валерій Золотухін Руфіна Ніфонтова Гелена Івлієва Володимир Татосов
Оператор	Володимир Бурикін Євген Мезенцев
Композитор	Сергій Слонімський
Художник	Щеглов Михайло Савелійовичd
Кінокомпанія	Ленфільм
Тривалість	102 хвилин
Мова	російська
Країна	СРСР
Рік	1968
IMDb	ID 0142405

Зміст

Безліч історій відбувалося в Одесі, коли до неї потрапила сила-силенна західних солдатів під час Першої світової війни. Вони освоювалися на незнайомій землі, а оточення охоче з ними взаємодіяло. Старому місту було чим їх здивувати, так само, як і жителям. Іскрометна комедія, яка довго не могла пройти цензуру в СРСР.

Історія створення

Після гучного успіху «Республіки ШКІД» режисерові Геннадію Полокі в січні 1967 року була доручено зняти фільм за п'єсою Льва Славіна «Інтервенція», до того часу вже стала класикою радянської драматургії. Як розповідав сам режисер, «запеклий штампами, накопиченими нашим „офіціозним кінематографом“ у фільмах про громадянській війні», він в одному з інтерв'ю закликав «відродити традиції театру і кіно перших років революції, традиції балаганних, вуличних, скомороських уявлень».

Акторів Геннадій Полока не запрошував: «добровольці», готові взяти участь в експерименті, приходили самі — Юрій Толубієв, Юхим Копелян і багато інших. Одним з перших прийшов Всеволод Абдулов; його проба на роль Жені Ксідіаса виявилася невдалою, в результаті цю роль зіграв Валерій Золотухін; однак саме Абдулов рекомендував режисерові зовсім невідомого йому в той час Володимира Висоцького.

Ініціатори екранізації п'єси Л. Славіна приурочували фільм до 50-річчя Жовтневої революції, але робота затягнулася, і закінчений він був тільки в червні 1968 року.

Фільм, стилізований під театральні вистави початку 20-х років, в тому числі постановки Всеволода Мейєрхольда, про яких нагадує афішна тумба на початку, знімався під робочою назвою «Інтервенція», але вже в процесі монтажу був перейменований в «Велич і падіння будинку Ксідіас».

Однак у листопаді 1968 року голова Держкіно О. В. Романов наклав на нього заборону: «Фільм „Велич і падіння будинку Ксідіас“ є очевидною творчою невдачею кіностудії „Ленфільм“ та режисера Г. Полоки, що не зуміли знайти точного художнього рішення картини і тим самим допустили серйозні ідейні прорахунки».

За деякими свідченнями, фільм Полоки не сподобався не тільки партійним чиновникам, а й автору п'єси Льву Славіну.

Намагаючись врятувати фільм, знімальна група звернулася з листом до Л. І. Брежнєва; через багато років Г. Полока стверджував, що автором листа був В. Висоцький.

Відповіді на лист не було; лише в 1987 році фільм був знятий з полиці і випущений в прокат.

Ролі

• Володимир Висоцький — Бродський, він же Мішель Воронов (в деяких епізодах озвучував Олексій Булдаков
• Валерій Золотухін — Женя Ксідіас
• Ольга Аросєва — мадам Ксідіас
• Гелена Івлієва — Санька-квіткарка
• Юфим Копелян — Филіп, кримінальний авторитет
• Руфіна Ніфонтова — мадам Токарчук, нальотчиця
• Володимир Татосов — Імерцакі, картковий шулер
• Юрій Толубієв — Соломон Шустер, аптекар
• Юлія Буригіна — Жанна Барб'є, комуністка
• Валентин Буров — Бондаренко, більшовик
• Валентин Гафт — Довгий, французький солдат
• Марлен Хуцієв — головнокомандувач
• Георгій Штиль — Марсіаль, французький солдат
• Микола Дупак — капрал Барбару
• Андре Сеголо — Алі, сенегалець, солдат французьких колоніальних військ
• Станіслав Соколов — лейтенант Бенуа
• Юрій Родіонов — Селестен, французький солдат
• Сергій Юрський — маски (аристократ, спекулянт, дама півсвіту і білогвардієць)

Решта акторів в титрах вказані як виконавці епізодичних ролей:

• М. Дворкін
• А. Іванова
• Анатолій Королькевич — конферансьє
• Юрій Катін-Ярцев — мосьє Золотницький, заслужений «ведмежатник» (фахівець зі злому сейфів)
• Борис Лескін — підприємець
• Юрій Мальцев
• Микола Мартон — капітан Симон
• Олександр Масарський — Нестор
• Олексій Миронов — нальотчик
• Валентин Мультатулі
• Марк (Михайло) Нікельберг
• Олександр Орлов — конферансьє
• Павло Панков — переводчик
• Павло Первушин — Степан
• Юрій Погребничко — французький солдат
• Валерій Родченко
• Галина Рибак — куплетістка
• Юрій Ричков — Петя
• Сергій Сібель — Степіков
• Борис Січкін — куплетист-чечоточник (виконує пісню «В Валіховському провулку»)
• В. Ткачов
• Михайло Уржумцев — французький солдат
• Микола Федорцов — Гастон
• Анатолій Шагінян
• Анатолій Шведерський — полковник Несвицький
• Євген Шифферс — Полоки, полковник контррозвідки
• Михайло Щеглов

Знімальна група

• Режисер-постановник: Геннадій Полока
• Оператори: Володимир Бурикін, Євген Мезенцев
• Художник: Михайло Щеглов
• Композитор: Сергій Слонімський
• Текст пісень: Володимир Висоцький
• Звукооператори: Лев Вальтер, Елеонора Казанська
• Диригент: Лео Корхін
• Режисери: Євген Мезенцев, В. Сергієв, В. Степанов
• Монтаж: Г. Корнілова, Зінаїда Шейнеман
• Костюми, художник-декоратор: Валерій Юркевич
• Директора: С. Рабинов, В. Семенець

Посилання