Йов (Смакоуз)

Архієпископ Іо́в (справжнє ім'я Смакоуз Віктор Федорович; 19 лютого 1964, Почаїв, УРСР) — релігійний діяч в Україні та Канаді, архієпископ Шумський, вікарій Тернопільської єпархії РПЦвУ, ректор Почаївської духовної семінарії.

Коротка інформація Архієпископ Шумський, вікарій Тернопільської єпархії, Єпископ Сумський та Охтирський РПЦ ...

2023 року визнаний судом винним у розпалюванні релігійної ворожнечі^[1].

Народився в сім'ї священника. З дитинства був при храмах, потім у Почаївській лаврі. 1987 року закінчив Ленінградську духовну семінарію, а 1991 року — Санкт-Петербурзьку духовну академію зі ступенем кандидата богослов'я. Навчальним комітетом направлений до митрополита Київського Філарета Денисенка на викладацьку роботу, який благословив йому викладання у відроджуваній Київській семінарії.

25 серпня 1991 року рукопокладений в сан диякона у целібаті, а 27 серпня того ж року — в Києво-Печерській лаврі в сан ієрея. Викладав у Київській духовній семінарії та академії патрологію, загально церковну історію, церковне право та грецьку мову. Був помічником інспектора, секретарем Правління семінарії, з 1992 року — секретар Наукової ради академії. Керував академічним храмом Різдва Пресвятої Богородиці, що на Дальніх печерах, Києво-Печерської лаври. 1995 — протоієрей. Звершував також богослужіння у Михайлівському храмі Видубицького монастиря (1991), Аннозачатійському храмі на Дальніх печерах (1991–1992), Свято-Воскресенській («Афганській») церкві на Печерську (1992), Свято-Троїцькому Іонинському чоловічому монастирі (1993–1997), древньому храмі Спаса на Берестові (1996–1997). 1996–2005 роки — духівник «Товариства шанувальників православної літератури» (Київ).

17 квітня 1997 року в Києво-Печерській лаврі, пострижений в чернецтво з іменем Йов на честь преподобного Йова Почаївського.

Єпископ РПУвУ

22 червня 1997 року в неділю Всіх святих, в Трапезному храмі Києво-Печерської лаври — хіротонія в єпископа Української православної церкви Московського патріархату з титулом Херсонського та Таврійського. Посвячення звершили Блаженніший Володимир, митрополит Київський і всієї України, преосвященні Серафим (Залізницький), єпископ Білоцерківський і Богуславський, вікарії Київської митрополії: Іоан (Сіопко), єпископ Переяслав-Хмельницький та Павло (Лебідь), єпископ Вишгородський, намісник Києво-Печерської Лаври.

На Херсонській кафедрі започаткував видання єпархіального часопису «Православна Таврія». Піклувався про відбудову і подальший розвиток Григорієво-Бізюкового чоловічого монастиря, що на березі Дніпра, поблизу м. Берислава. Благословив заснування понад 50 нових парафій, освятив 10 новозбудованих та відреставрованих храмів.

З 30 березня 1999 — єпископ Сумський та Охтирський РПЦвУ, працював ректором Сумського пастирсько-богословського духовного училища РПЦвУ і ректора єпархіяльної газети «Православна Сумщина».

20 квітня 2005 року призначений єпископом Каширським, вікарієм Московської єпархії, керуючим парафіями МП в Канаді^[2], замінивши на цій посаді уродженця Закарпаття архієпископа Марка (Петровція), у якого закінчився термін відрядження.

З 31 березня 2009 по 5 березня 2010 року також тимчасово керував парафіями Московської патріархії у США.^[3]^[4]

Рішенням синоду РПЦвУ від 14 липня 2018 року (журнал № 66) звільнений від управління патріаршими парафіями в Канаді. Синод благословив продовжити архіпастирське служіння в межах РПЦвУ на розсуд синоду останньої.

Рішенням синоду РПЦвУ від 25 вересня 2018 року (журнал № 34) призначений єпископом Шумським, вікарієм Тернопільської єпархії, і ректором Почаївської духовної семінарії.

В дописі на ФБ дозволив собі ксенофобський коментар на адресу активістів Української галицької партії та гуцулів^[5].

У січні 2023 року отримав штраф за проросійський допис у Facebook, уклав угоду зі слідством, визнав провину і погодився на покарання^[6].

Йов (Смакоуз)

Життєпис

Єпископ РПУвУ

Розслідування

Антиукраїнські погляди

Розпалювання міжрелігійної ненависті

Нагороди

Примітки

Посилання

Wikiwand - on