Іраклій (Лісовський)

Митрополи́т Іра́клій Лісо́вський гербу Єж (у світі Йо́сиф Одрово́нж-Лісо́вський, пол. Herakliusz Lisowski, Józef Odrowąż-Lisowski herbu Jeż; 1734, Ушачі — 30 серпня 1809, Орша) — єпископ Української греко-католицької церкви; з 24 липня 1806 року Митрополит Київський — настоятель УГКЦ.

Іраклій (Лісовський) Herakliusz Lisowski
Герб
Митрополит Київський, Галицький та всієї Руси
24 липня 1806 — 30 серпня 1809
Обрання:	24 липня 1806
Церква:	Українська греко-католицька церква
Попередник:	сам як адміністратор
Наступник:	Григорій Коханович
Адміністратор Київської Митрополії
1805 — 24 липня 1806
Попередник:	Теодосій Ростоцький
Наступник:	сам як адміністратор
Архієпископ Полоцький
18 квітня 1784 — 30 серпня 1809
Попередник:	Ясон Смогожевський
Наступник:	Іван Красовський
Діяльність:	католицький священник, католицький єпископ
Народження:	1734(1734) Усач, Полоцьке воєводство нині смт Ушачі, Вітебська область, Білорусь
Смерть:	30 серпня 1809(1809-08-30) Орша, Свято-Онуфріївський монастир
Батько:	Йосиф Одровонж-Лісовський
Мати:	Констанція Лепковська
Єп. хіротонія:	18 квітня 1784
Нагороди:
Іраклій у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Лісовський.

Життєпис

Народився в польській шляхетській сім'ї. Син Йосифа (Юзефа) Лісовського гербу Єж (та з придомком Одровонж) й Констанції з Лепковських^[1]. Був вихований у правилах католицького віросповідання. Після закінчення початкової школи, вступив до ордену Василіян (встановлений курією спеціально для греко-католиків). Продовжив освіту у Полоцьку, де вивчав філософію та богослів'я. Був настоятелем полоцького монастиря при Софійському соборі, пізніше монастиря в Орші. Згодом став головним членом полоцької уніатської консисторії. На цій посаді він став особисто відомий імператриці Катерині II, яка в 1783 році призначила його архієпископом Полоцьким. Хіротонію провів 18 квітня 1784 року унійний єпископ Пінський і Турівський, єпископ-коад'ютор Київської митрополії Ґедеон Горбацький у співслужіння з католицькими архієпископом Могилевським Станіславом Богушем-Сестренцевичем та єпископом-коад'ютором Могилевським Яном Беніславським. Активно викорінював нововведення, внесені до уніатського ритуалу за попереднього керівництва і уклав новий служебник. В 1787 р. нагороджений орденом Св. Станіслава.

У 1795–1798 роки — адміністратор уніатської церкви в Литві, Білорусі та Україні. Після смерти Катерини II діяльність Лісовського була паралізована; уніатські справи були підпорядковані у ведення католицького митрополита, унаслідок чого посилився перехід уніатів у католицтво. Імператор Олександр I після смерти митрополита Теодосія Ростоцького в 1805 році виділив ведення уніатських справ до особливого Департаменту римо-католицької колегії і призначив 24 липня 1806 року «митрополитом уніатської церкви в Росії» голову департаменту Лісовського, який рішуче взявся за впорядкування справ уніатського сповідання, здійснив ряд заходів щодо відокремлення його від католицтва. Він заснував уніатську духовну семінарію в Полоцьку, повернув білому духовенству земельні наділи, які забрали у них василіяни, послаблював, скільки міг, право ктиторства, підпорядковував священників поміщикам. У цей час митрополія складалася з трьох єпархій: Полоцької, Луцької та Берестейської. 24 липня 1806 р. був возведений до сану уніатського митрополита Київського, Галицького і всієї Руси.

Помер 30 серпня 1809 р., встигнувши перед смертю призначити своїм наступником єпископа Луцького Григорія Кохановича.