Ірландське королівство

Ірла́ндське королі́вство (раньоірл.^[en]: Ríoghacht Éireann; сучас. ірл.: Ríocht na hÉireann, вимовляється [ənˠ ˌɾˠiːxt̪ˠ ˈeːɾʲən̪ˠ], англ. Kingdom of Ireland) — ірландська держава, яка існувала з 1542 по 1800 рік і займала весь острів Ірландія. 1 січня 1801 року Ірландське королівство і Королівство Великої Британії об'єдналися, створивши Сполучене Королівство Великої Британії та Ірландії.

Ірландське королівство англ. Kingdom of Ireland ірл. Rioghacht Éireann
Залежна територія Англії (1542–1707) Залежна територія Великої Британії (1707–1800)
↓ 1542–1651 1651–1659 : Співдружність 1659–1800
Зверху: Прапор Знизу: Королівський прапор (з 1782) Герб
Ірландія: історичні кордони на карті Королівство Ірландія в 1789; інші королівства в особистій унії позначено світло-зеленим кольором
Столиця	Дублін
Мови	англійська (офіційна), ірландська, шотландська
Релігії	англіканство (державно-офіційна)[1] католицизм (більшість) пресвітеріанство (насамперед в Ольстері)
Форма правління	унітарна парламентська залежна територія при конституційній монархії
Королі
• 1542–1547	Генріх VIII (перший)
• 1760–1801	Георг III (останній)
Законодавчий орган	Парламент Ірландії
Історія
• Засновано	1542
• Об'єднання з Королівством Великої Британії	1 січня
Населення
Попередник Наступник Лордство Ірландія Гельська Ірландія Сполучене Королівство Великої Британії та Ірландії
Сьогодні є частиною	Ірландія  Велика Британія1
1Північна Ірландія.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ірландське королівство

Проголошення королівства

Згідно з Актом Корони Ірландії^[2], затвердженим Ірландським парламентом у 1542 році, Ірландія ставала королівством, а король Англії Генріх VIII, який мав до цього, як і його попередники, титул повелителя Ірландії, проголошувався королем Ірландії, першим із 1169 року. Припиняло своє існування Лордство Ірландія, створене в 1171 році після завоювання Ірландії Генріхом II, благословенним на це папською буллою Laudabiliter^[en], виданою в 1155 році папою Адріаном IV.

Керування державою

Див. також: Монархи Ірландії

Головою держави був англійський монарх. Головою виконавчої влади та представником англійського короля був Лорд-Представник, пізніше Лорд-Лейтенант. На цю посаду призначалися, як правило, знатні англійські дворяни, хоча кілька разів це місце займали й ірландці. У XVIII столітті значення цієї посади стало зменшуватися і провідну роль став виконувати Генеральний Секретар Ірландії. Законодавчим органом Королівства Ірландія був двопалатний парламент, створений по англійському зразку й складався з палати Лордів і Палати Громад. Повноваження парламенту Ірландії були істотно обмежені цілим рядом законодавчих актів, головним чином — Актом Пойнінга, запропонованим Лордом-Представником Едуардом Пойнінгом у 1492 році, після закінчення війн Червоної та Білої троянд.

З 1693 року католики, а також представники таких гілок протестантизму, як баптизм, пресвітеріанство і методизм, не допускалися до складу парламенту, а їхні права були значною мірою обмежені серією законів, з 1728-го до 1793 року вони навіть не мали виборчих прав.