Ісополітія

Ісополітія (давньогрецька. ἰσοπολιτεία, англ. isopoliteia) — договір про рівні громадянські права між полісами (містами-державами, міськими громадами) Стародавньої Греції.^[1] Це відбувалося або шляхом взаємних домовленостей між містами, або шляхом обміну окремими указами, використовували для зміцнення дружніх дипломатичних відносин.^[2][3]

Етолійський союз був унікальним випадком більшого політичного об'єднання, який надавав ісополітійські договори (рівності). Симполітія^[en] є схожим типом договору для політичного злиття двох або більше полісів.

Історія

Є багато прикладів цього, як-от пакт між містами Мілет і Кізик приблизно 330 року до нашої ери, який зафіксував їхню вічну дружбу.

В інших випадках договори мали обмежену тривалість і їх потрібно було поновлювати, як, наприклад, договір між Мілетом і Кушадаси від кінця IV століття до нашої ери, який поновлював ісополітію між ними. Колонія також могла отримати ісополітію від свого материнського міста, як Кіос^[en] отримав її від Мілета приблизно 228 р. до нашої ери. За допомогою ісополітії громадяни могли користуватися привілеями свого громадянства в обох містах, які брали участь у договорі. На практиці це означало, що вони мали право на такі переваги, як звільнення від податків, право приносити жертви під час публічних культів, спеціальні місця на публічних зібраннях і право оскаржувати позови в публічному суді, який був зарезервований для громадян.^[4][5]

Крім того, будь-який громадянин одного міста, який хоче отримати повне громадянство — особливо право на державну посаду — в іншому місті, повинен лише оголосити себе платником податків. У випадку материнських міст і колоній відносини були незвичайними, оскільки материнські міста зазвичай суворо обмежували право на повернення своїх колишніх громадян, які оселилися в їхніх колоніях.

Ванесса Горман стверджує, що Мілет використовував ісополітійські договори, щоб залучити поселенців зі своїх колоній, коли місто було відбудовано після битви при Мікале в 479 р. до н.е. Переселення Теоса приблизно в другій половині VI століття поселенцями з його колонії Абдера (Фракія) могло бути подібним випадком.^[6]