Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи

Італійська Лівія

З Вікіпедії, вільної енциклопедії

Італійська Лівія
Remove ads

Італійська Лівія (італ. Libia Italiana; араб. ليبيا الإيطالية, Lībyā al-Īṭālīya) італійська колонія, яка існувала 1934—1943, на терені сьогоденної Республіки Лівії.

Коротка інформація Libia (італійська)ليبيا (арабська)Lībyā Лівія, Столиця ...
Remove ads

Історія

Узагальнити
Перспектива
Thumb
Розширення італійської Лівії:
   території, передані Османською імперією в 1912 році
   території, передані Францією в 1919 році
   район Куфра завойований у 1919 та 1931 роках[b]
   території, передані Британією в 1926 році
   території, передані Британією в 1934 році
   території, передані Францією в 1935 році

У результаті, італійсько-турецької війни (1911—1912) територія сьогоденної Лівії перейшла під владу Італії, яка створила свою колонію, Італійську Північну Африку. У 1927, були виділені Киренаїка і Триполітанія, а у 1934 вони були об'єднані в Лівію. Італійці запроваджували італіанізацію тубільців в Лівії.

Після окупації Італією Триполі в 1911 спалахнуло повстання в країні на чолі з національним героєм Лівії, Омар Мухтар. Для придушення повстання Беніто Муссоліні відрядив Родольфо Граціані, який очолив лівійські збройні сили. Повстанці розгорнули боротьбу в Джебель-Ахдар у Киренаїки, спротив тривав до 1935. З метою придушення повстання італійці в Лівії створили концентраційні табори, в яких затримали в загальній складності 125 000 чоловік, головним чином чоловіків, які могли співпрацювати з повстанцями. Незважаючи на ситуацію в країні продовжувалася політика переселення італійців, в 1940-х роках в Лівії було близько 110000 італійців, які становили 12 % від загальної чисельності населення.

Під час Другої світової війни Лівія стала місцем боїв між військами союзників і країнами осі. Після війни, Італія відмовилася від прав на Лівію, яка спочатку потрапила під управління Великої Британії (Триполітанія та Киренаїки) і Франції (Феццан). У 1951 році, за рішенням ООН, Лівія стала незалежною країною на чолі з королем Ідрисом I.

Remove ads

Бібліографія

  • Chapin Metz, Hellen. Libya: A Country Study. Washington: GPO for the Library of Congress, 1987.
  • Del Boca, Angelo. Gli italiani in Libia. Vol. 2. Milano, Mondadori, 1997.
  • Sarti, Roland. The Ax Within: Italian Fascism in Action. Modern Viewpoints. New York, 1974.
  • Smeaton Munro, Ion. Through Fascism to World Power: A History of the Revolution in Italy. Ayer Publishing. Manchester (New Hampshire), 1971. ISBN 0-8369-5912-4
  • Taylor, Blaine. Fascist Eagle: Italy's Air Marshal Italo B
  • Tuccimei, Ercole. La Banca d'Italia in Africa, Foreword by Arnaldo Mauri, Collana storica della Banca d'Italia, Laterza, Bari, 1999.
  • Taylor, Blaine. Fascist Eagle: Italy's Air Marshal Italo Balbo. Montana: Pictorial Histories Publishing Company, 1996. ISBN 1-57510-012-6
Remove ads

Нотатки

  1. Італійське правління закінчилося в 1943 році окупацією Лівії союзниками; його de jure кінець був в 1947 році з підписанням Паризького договору.
  2. Територія була предметом суперечок щодо прав власності між Італією та Великою Британією, і вона була офіційно завойована Італією в 1931 році

Примітки

Loading related searches...

Wikiwand - on

Seamless Wikipedia browsing. On steroids.

Remove ads