Абрамідзе Павло Івліанович

Павло Івліанович Абрамідзе (19 березня, с. Вані, Кутаїська губернія, Російська імперія — 3 квітня 1989, Тбілісі, СРСР) — радянський воєначальник, генерал-майор, командир 72-ї гірськострілецької дивізії

Павло Івліанович Абрамідзе
рос. Павел Ивлианович Абрамидзе
Народження	19 березня 1901(1901-03-19)[1]  Вані (Грузія), Кутаїська губернія, Російська імперія
Смерть	3 квітня 1989(1989-04-03)[1] (88 років)  Тбілісі, Грузинська РСР, СРСР
Поховання	Тбілісі
Країна	СРСР
Приналежність	Радянська армія
Вид збройних сил	сухопутні війська
Рід військ	піхота
Роки служби	1923—1956
Заклад	Тбіліський державний університет
Партія	КПРС
Звання	Генерал-майор РСЧА
Командування	72-га гірськострілецька дивізія
Війни / битви	Радянсько-фінська війна Німецько-радянська війна Битва під Уманню
Нагороди

Початкова біографія

Народився 19 березня 1901 року в селі Вані Кутаїської губернії в селянській родині.

Після закінченням у 1915 році сільської школи працював робітником у Баку до 1917 року, після чого до 1923 року працював у батьківському селянському господарстві.

Військова служба

Довоєнний період

У квітні 1923 року був призваний до лав Робітничо-Селянської Червоної Армії, вступивши в Грузинську об'єднану військову школу у Тбілісі. Після її закінченням в 1926 році до 1934 року командував різними стрілецькими підрозділами у 5-му Кавказькому стрілецькому полку.

В 1930 році закінчив армійські командно-кулеметні курси Кавказької Червонопрапорної армії. З жовтня 1934 року — командир—комісар 6-го Кавказького стрілецького полку, з квітня 1938 — помічник командира 99-ї стрілецької дивізії Київського військового округу, з вересня 1939 — командир 187-ї стрілецької дивізії. З листопада 1939 року — командир 130-ї стрілецької дивізії, на чолі якої брав участь у радянсько-фінській війні.

Німецько-радянська війна

8 серпня 1940 року був призначений командиром 72-ї гірськострілецької дивізії Київського Особливого військового окргу (КОВО). Вже з 22 червня 1941 року дивізія брала участь в боях на Південно-Західному фронті в районі державного кордону СРСР. У перші дні війни дивізія стійко оборонялася в ході Львівсько-Чернівецької оборонної операції, за наказом відходячи від рубежу до рубежу. Під час битви під Уманню дивізія опинилася в оточенні. 8 серпня 1941 року генерал П. І. Абрамідзе  потрапив до німецького полону. Спочатку утримувався у таборі для військовополонених у польському місті Замостя, але потім був переведений до концентраційного табору Хаммельбург. Звідти за антинімецьку агітацію серед військовополонених був переправлений у Нюрнберг, а потім у Вайсенбург.

Післявоєнна кар'єра

4 травня 1945 року був звільнений американськими військами. Через радянську військову місію з репатріації в Парижі був відправлений у Москву.

12 грудня 1945 року був поновлений у кадрах Радянської Армії^[2]. У 1947—1949 роках — начальник військової кафедри Тбіліського інституту фізичної культури, потім на тій же посаді в сільськогосподарському інституті. В 1949—1956 роках — начальник військової кафедри Тбіліського державного університету.

9 серпня 1956 року був звільнений у відставку через хворобу^[2].

Жив у Тбілісі, де й помер 3 квітня 1989 року.

Військові звання

• Майор — 16 грудня 1935;
• Полковник — 6 листопада 1938^[2];
• Комбриг — 4 листопада 1939;
• Генерал-майор — 4 червня 1940.

Нагороди

• Орден Леніна (24.06.1948)^[3];
• Три ордени Червоного Прапора (травень 1940 року, 06.05.1946, 21.08.1953)^[2];
• Орден Вітчизняної війни 1-го ступеня (11.03.1985);
• Медалі СРСР.