Автомагістралі Франції

Автомагістралі Франції (фр. Autoroutes françaises Autoroutes françaises) — це система швидкісних автомобільних доріг в цій країні. Значна частина автомагістралей у Франції — платна, вони будуються, керуються та обслуговуються різними приватними компаніями.

Карта автомагістралей Франції (станом на 2012 рік).

За даними Національного інституту статистики та економічних досліджень Франції на 31 грудня 2014 року, загальна протяжність автомобільних доріг в метрополії становила 1 050 613 км, з них — 9645 км національних доріг та 11 560 км автомагістралей^[1] .

За даними, наведеними газетою Le Figaro, станом на середину 2017 року країні було вже 11 882 км автомагістралей, з яких 9137 км знаходилися під управлінням приватних компаній, значна частина цих магістралей була платною — для сплати були організовані 133 пункту в'їзду-виїзду. На автомагістралях Франції було 946 дорожніх розв'язок та 637 зон відпочинку^[2] .

Історія

З масовою автомобілізацією, що охопила багато країн, включаючи Францію, після закінчення Першої світової війни, виникло питання будівництва автомобільних доріг — більш швидкісних і безпечних, ніж існували до того. Перші дослідження у Франції з даного питання почалися у 1927 році, коли почалися розробки автомагістралі на захід від Парижа. Але той перший проект так ніколи і не був реалізований^[3] .

У 1930—1935 роках з'являються ще кілька проектів швидкісних автомагістралей: уздовж Лазурного Берега, від Ліона до Женеви, до Монблану і Клермон-Феррану, від Парижа на північний схід до Лілля і на південь — до Ліона та Марселя . Однак, всі ці проекти залишаються на папері. У 1936 році починається будівництво першої автомагістралі від передмістя Парижа Сен-Клу до Оржевалю включаючи створення 800-метрового тунелю. Будівництво мало завершитися до кінця 1940 року, проте було відкладено через початок Другої світової війни та німецької окупації Парижа. Будівництво відновлюється після звільнення країни в жовтні 1945 року і магістраль відкривається для автомобілістів лише 9 червня 1946 року^[3].

До 1950 років стає зрозуміло, що у держави немає достатньо коштів для фінансування широкомасштабного будівництва доріг. Праві партії висувають ідею передачі концесій на будівництво та експлуатацію автомагістралей приватним компаніям. Ліві не погоджуються і вимагають безкоштовних доріг. Тодішньому міністру транспорту і публічних робіт Антуану Піне вдається з великими труднощами домогтися прийняття закону, згідно з яким дозволялись приватні платні автомагістралі, що призвело до стрімкого розвитку швидкісної дорожньої мережі^[3].

Динаміка протяжності автомагістралей

Джерело: ASFA^[4]

Загальна інформація

У Франції існує 3 основних види автомобільних доріг: автомагістралі (фр. autoroutes позначаються літерою А і наступним за ним числом), національні дороги (фр. routes nationales або просто nationales позначаються літерою N та наступним за ним числом) та місцеві дороги (фр. routes départementales позначаються літерою D і наступним за ним числом). Зараз багато автомагістралей і деякі національні дороги включені в європейську систему швидкісних автомобільних маршрутів і позначаються додатково буквою E і наступним за ним числом (паралельно з французькою нумерацією).

Всі автомагістралі Франції пронумеровані, крім того, деякі з них мають власні імена. Основні автомагістралі мають номер з однієї або двох цифр, наступних за буквою A. Інші автомагістралі (зазвичай з'єднувальні ділянки між основними) мають код з трьох цифр, перші 2 з яких є кодом основної автомагістралі. Номери від 1 до 16 надані автомагістралям, які віялом розходяться від Парижа (крім A2, A7, A8 і A9). Номери понад 20 розподілені між автомагістралями в залежності від їх географічного розташування наступним чином:

• від A21 до A29 — північ
• від A30 до A39 — північний схід
• від A41 до A49 — схід
• від A50 до A57 — південний схід
• від A61 до A68 — південний захід
• від A71 до A77 — центр
• від A81 до A89 — захід

Єдиними винятками з цієї системи є автомагістралі , яка йде навколо Парижа, і , яка йде від Бордо в напрямку Ліона.

Автомагістралі є найбільш сучасними і швидкісними дорогами. Дозволена швидкість на них становить 130 км / год для легкових автомобілів (110 км / год під час дощу) і 90 км / год для вантажних автомобілів і громадського транспорту. У деяких випадках також діють інші швидкісні обмеження^[5] .

Перелік основних автомагістралей

Номер	Євро-маршрут	Назва (за наявністю)	Кінцеві пункти	км
		Autoroute du Nord	Париж — Лілль	210	[6]
			Перонна — Валансьєнн	60	[7]
			Париж — Оне-су-Буа	13,6
		Autoroute de l'Est	Париж — Страсбург	480	[8]
			Париж — Лангр	253	[9]
		Autoroute du Soleil	Париж — Ліон	455	[10]
		Autoroute du Soleil	Ліон — Марсель	305	[11]
		La Provençale	Екс-ан-Прованс — кордон Італії	225	[12]
		La Languedocienne (Оранж — Нарбонна) La Catalane (Нарбонна — кордон)	Оранж — кордон Іспанії	285	[13]
		L'Aquitaine	Париж — Бордо	567	[14]
		L'Océane	Париж — Нант	347	[15]
			Рокенкур — Трапп	11
		Autoroute de Normandie	Париж — Кан	225	[16]
			Париж (внутрішньоміська автомагістраль)	15,9
			Вільне́в-ла-Гаре́нн — Сержі (Валь-д'Уаз)	31
		L'Européenne	Париж — Дюнкерк	311	[17]
		L'Éco Autoroute	Санс — Куртне	131	[18]
		L'Occitane	В'єрзо́н — Монтобан	425	[19]
		La Rocade Minière	Екс-Нулетт — Душі́-ле-Мін	57
			Вільньов-д'Аск — кордон Бельгії	20
			Лілль — Валансьє́нн	50	[20]
			Лілль — Дюнкерк	60	[21]
		Autoroute des Anglais	Кале — Труа	405	[22]
			Вільньов-д'Аск — кордон Бельгії	16
			Тур — Руан — Аббеві́ль	387	[23]
			Гавр — Сен-Кантен	268	[24]
		Autoroute de la vallée de la Fensch	Юканж — Омец	40
		Autoroute de Lorraine-Bourgogne	Люксембург — Нансі — Бон	350	[25]
			Нансі — Люневі́ль	27
		Autoroute des Ardennes	Реймс — Шарлеві́ль-Мезьє́р	75
		Autoroute des Cigognes	Страсбург — Мюлуз	180	[26]
		La Comtoise	Бон — Мюлуз	235	[27]
		La Bourguignonne	Пуї́-ан-Осуа́ — Діжон	42
		Autoroute Verte	Діжон — Бурк-ан-Брес	150	[28]
		Autoroute des Titans (Макон — Бельга́рд-сюр-Вальсери́н) далі — Autoroute Blanche	Макон — Монбланський тунель	208	[29]
		Autoroute des Alpes	Гренобль — Женева	131	[30]
		Autoroute de la Vallée du Rhône	Ліон — Пон-д'Ен	53	[31]
		Autoroute de la Maurienne	Ліон — Шамбері — Тунель Фрежю	185	[32]
		La Lyonnaise	Об'їзна дорога навколо Ліона	62	[33]
		L'urbaine	Живор — Сент-Етьєн	29	[34]
			Бургуе́н-Жальє́ — Гренобль	51
			Муаран — Рома́н-сюр-Ізе́р	70,5
		Autoroute Est de Marseille	Марсель — Тулон	64
		Autoroute du val de Durance	Складається з двох різних ділянок: Марсель — Гап та Гренобль — хребет Фо	146+26	[35]
			Фюво — Обань	26
		La Camarguaise	Нім — Салон-де-Прованс	49
		Autoroute du Littoral	Марсель — Мартиг	40	[36]
		La Toulonnaise	Тулон — Ле-Канне-де-Мор	55	[37]
		Autoroute des Deux Mers	Тулуза — Нарбонна	150	[38]
		Autoroute des Deux Mers	Бордо — Тулуза	234	[39]
		Autoroute de la Côte Basque	Бордо — кордон Іспанії	206	[40]
		La Pyrénéenne	Байонна — Тулуза	277	[41]
		Autoroute de Gascogne	Лангон — По	150
		L'Ariégeoise	Тулуза — Пам'є́	38	[42]
		L'autoroute du pastel	Тулуза — Альбі́	62	[43]
		L'Arverne	Орлеан — Клермон-Ферран	290	[44]
		L'autoroute de la Loire	Сент-Етьє́н — Бальбіньї	55
		La Méridienne	Клермон-Ферран — Пезенас	335	[45]
		Autoroute de l'Arbre	Дордів — Невер	161	[46]
		L'Armoricaine	Ле-Ман — Ренн	93	[47]
		La Bretonne	Нант — Сотрон	4,5
		Autoroute des Estuaires	Нант — Ніор	152	[48]
		Autoroute des Estuaires	Ренн — Кан	170	[49]
			Анжер — Тур — В'єрзо́н	206	[50]
		Le Superpériphérique	Кільцева автомагістраль навколо Парижа	79
		Autoroute de Vendée	Анжер — Ла-Рош-сюр-Йон	129	[51]
			Кан — Се	80
		La Transeuropéenne	Бордо — Клермон-Ферран — Ліон	487	[52]
Загальне джерело: Мапа підготовлена міністерством екології, сталого розвитку та енергетики Франції [53].