Адальберт II (граф Балленштедта)

Адальберт II Балленштедтський (прибл. 1030 — 1076/1083) — ранній член роду Асканіїв, був графом у Саксонії та фогтом Нінбурзького абатства.

Адальберт II граф Балленштедта нім. Adalbert II. von Ballenstedt
Герб графів Балленштедт
Біографічні дані
Народження	прибл. 1030 Балленштедт, Німеччина
Смерть	між 1076 і 1083 роками Вестдорф біля Ашерслебена, Саксонія
Поховання	Балленштедт
Дружина	Адельгейда Веймар-Орламюндська
Діти	Оттон Багатий (граф Балленштедта) і Зигфрід I (граф Веймар-Орламюнде)
Династія	Асканія
Батько	Есіко, граф Балленштедта
Мати	Матильда Швабська
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Адельберт, який вперше згадується в акті 1033 року, народився в замку Балленштедт у саксонському Швабенгау, син графа Есіко з Балленштедта (пом. близько 1060) та його дружини Матильди, ймовірно, доньки герцога Германа II Швабського.^[1] Близько 1068 року він одружився з Адельгейдою Веймар-Орламюндською, донькою маркграфа Отто I Майсенського та його дружини Адели Лувенської^[2], від якої у нього було два сина.

Адальберт був спадкоємцем великих володінь і став одним із провідних саксонських дворян. У 1069 році він був призначений графом у Нордтюрінггау, пізніше також у Саксонській східній марці. Згідно з хроністом Ламбертом Герсфельдським, Адальберт підтримував маркграфа Деді I у його конфлікті з королем Генріхом IV у 1069 році. Деді, член дому Веттінів, одружився на свекрусі Адальберта Аделі Лувенській, вдові з 1067 року, і претендував на тюрінгські володіння її померлого чоловіка, маркграфа Отто Мейсенського. Їхнє повстання не мало підтримки; обидва мусили здатися в короткий термін і були помилувані в 1070 р. Адальберт, однак, залишався лютим противником короля.

З 1072 року він брав участь у Саксонському повстанні під проводом графа Отто Нордхаймського та єпископа Бурхарда II Хальберштадтського,^[3] за що був заарештований після перемоги короля Генріха в битві при Лангензальці 1075 року. Навіть після свого звільнення приблизно через два роки він підтримував німецького антикороля Рудольфа Рейнфельденського, поки його нарешті не вбив, можливо, під час ворожнечі, у Вестдорфі біля Ашерслебена саксонським дворянином Егеном II Конрадсбургом.^[4]

Вдова Адальберта Аделаїда вийшла заміж за графа Лотарінгії Германа II з династії Ецзонідів і — у своєму третьому шлюбі — за графа Генріха Лаахського з дому Люксембург, батька її сина Зігфріда.

Родина

Дружина — Адельгейда Веймар-Орламюндська, донька маркграфа Отто I Майсенського та його дружини Адели Лувенської^[2].

Діти:

• Отто Багатий (бл. 1070—1123) — граф Балленштедта^[1].
• Зігфрід (бл. 1075—1113) — граф Веймар-Орламюнде, пфальцграф Рейнський з 1095/97^[1].

Генеалогія