Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Адміністративно-територіальний устрій Приморського краю
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Сучасний адміністративний поділ
Узагальнити
Перспектива
В даний час Приморський край включає в себе 12 міських округів і 22 муніципальних районів, на території яких розташовуються 29 міських поселень і 116 сільських поселень.
Міські округи
.png)
.png)
.png)
.png)
_(2006).png)
.png)
.png)
.png)
.png)
.png)
.png)
Муніципальні райони
.png)
.png)
.PNG)
.png)
_(2006).png)
.png)
.png)
.png)
.png)
.png)
.png)
_proposal.png)
.png)
.png)
.png)
.png)
Remove ads
Історія
Узагальнити
Перспектива
1856—1919 роки. Приморська область Російської імперії
1856—1880 роки
31 жовтня (14 листопада) 1856 року у зв'язку з приєднанням до Росії Приамур'я з приморських частин Східного Сибіру була утворена Приморська область Східно-Сибірського генерал-губернаторства з центром у Миколаївську (див. Адміністративно-територіальний поділ Хабаровського краю).
В 1860 році до Приморської області був приєднаний новонабутий за Пекінським договором Уссурійський край, що включав в себе землі між Амуром, Уссурі і Японським морем.
10 лютого 1871 року рішенням уряду Владивосток був заснований як головний військовий порт Росії на Тихому океані. До Владивостоку з Миколаївська були переведені всі морські установи, резиденція військового губернатора і головна база Сибірської військової флотилії.[1]
У вересні 1875 року на основі тимчасового положення «Про громадянське і військове управління на о. Сахалін» Сахалінський округ Приморської області був розділений на два — Південно-Сахалінський і Північно-Сахалінський у складі Приморської області.
28 квітня 1880 року Владивосток з півостровом Муравйова-Амурського і островом Російським був виділений зі складу Приморської області в самостійне військове губернаторство. Адміністративним центром Приморської області стало місто Хабаровськ.
1888—1919 роки
9 червня 1888 року Владивостоцьке військове губернаторство було скасовано, адміністративний центр Приморської області знову було перенесено до Владивостока.
9 липня 1888 року зі складу Гіжігінського повіту був виділений Анадирський округ (округа) (центр — село Анадир).[2][3]
26 червня 1889 року у складі Приморської області було утворено округ Уссурійського козацького війська з чотирма станичним округами:
- Казакєвичевським
- Козловським
- Платоно-Олександрівським
- Полтавським[4]
В 1896 року окружний центр Софійського округу був переведений з міста Софійськ до Хабаровська, округ перейменований у Хабаровський.
До 1909 року, до складу Приморської області входили такі округи й повіти:
- округи:
- Анадирський (центр — село Ново-Марінське)
- Гіжигінський (центр — місто Гіжигінськ)
- Удський (центр — місто Миколаївськ)
- Хабаровський (центр — місто Хабаровськ)
- повіти:
- Командорський (повітового міста не мав)
- Охотський (центр — місто Охотськ)
- Петропавловський (центр — город Петропавловськ)
- Уссурійський (центр — пост Кам'яний Риболов)
- Южно-Уссурійський (центр — місто Нікольськ-Уссурійський)
17 червня 1909 року згідно із законом «Про адміністративний перебудову Приморської області та острова Сахаліну» зі складу Приморської області були виділені Сахалінська і Камчатська області.[5][6][7] У тому ж році Южно-Уссурійський повіт був розділений на 3 повіти: Нікольськ-Уссурійський, Іманський та Ольгинський.
26 лютого 1914 року з Приморської області до складу Сахалінської області був переданий Удський повіт (центр — місто Миколаївськ).[8][9]
До 1917 року Приморська область включала в себе такі повіти:
- Іманський (центр — село Іман)
- Нікольськ-Уссурійський (центр — місто Нікольськ-Уссурійський)
- Ольгинський (центр — село Володимиро-Олександрівське)
- Повіт Уссурійського козацького війська (центр — місто Владивосток), що складається з 6 станичних округів
- Хабаровський (центр — місто Хабаровск)
1920—1926 роки. Приморська область
6 квітня 1920 року була проголошена Далекосхідна республіка (ДСР), до складу якої увійшла, в тому числі, і Приморська область.
22 листопада 1920 року з Іманського, Сахалінського, Удського і Хабаровського повітів Приморської області була утворена Приамурська область ДСР (центр — місто Хабаровськ).
15 листопада 1922 року Далекосхідна республіка була включена до складу РРФСР як Далекосхідна область з центром в Читі (з грудня 1923 року — в Хабаровську). Приморська область була перейменована в Приморську губернію.
У серпні 1923 року до складу Приморської губернії увійшла територія ліквідованої Приамурської губернії.[10]
1926—1932 роки. Владивостоцький округ
На початку 1920-х років в країні проходив адміністративно-територіальний устрій. 4 січня 1926 року декретом ВЦВК Далекосхідна область перетворена в Далекосхідний край, у складі якого передбачалося 9 округів, що об'єднують 76 районів. Територія скасованої Приморської губернії була розділена на чотири округи:
- Владивостоцький — в межах Владивостоцького повіту (за винятком північної частини Тетюхінської волості), Нікольсько-Уссурійського повіту, а також Шмаковської, Спаської, Яковлевської і Чугуївської волостей Спаського повіту Приморської губернії, з центром у місті Владивостоці
- Миколаївський
- Сахалінський (см. АТП Сахалінської області)
- Хабаровський
13 грудня 1930 року був скасований Суйфунський район, частина його території була передана в підпорядкування місту Нікольську-Уссурійському.[11][12]
У травні 1932 року відповідно до постанови президії Далекосхідного крайвиконкому від 19 квітня 1932 з південної частини Радянського району був утворений Тернейський район ДСК (центр — село Терней-Морозовське (з 1938 року — селище Терней))[13][14]
1932—1937 роки. Приморська і Уссурійська області ДСК
20 жовтня 1932 року вийшла постанова ВЦВК і РНК РРФСР «Про новий територіальний поділ і районування Далекосхідного краю». У складі ДСК були утворені чотири області, в тому числі Приморська область (центр — місто Владивосток), до складу якої увійшли райони:
- Гродековський — (центр — село Гродеково)
- Іванівський — (центр — село Іванівка)
- Іманський — (центр — місто Іман)
- Михайлівський — (центр — село Михайлівка)
- Ольгинський — (центр — селище Ольга)
- Покровський — (центр — село Покровка)
- Пос'єтський — (центр — село Слов'янка)
- Сіхоте-Алінський
- Совєтсько-Орочський (центр — Усть-Орочі)[15]
- Спаський — (центр — місто Спаськ-Дальній)
- Сучанський — (центр — селище Сучанський Рудник)
- Тернейський — (центр — село Терней-Морозовське)
- Ханкайський — (центр — село Камінь-Риболов)
- Чернігівський — (центр — село Чернігівка)
- Шкотовський — (центр — село Шкотово)
- Шмаковський — (центр — село Успенка)
- Яковлевський — (центр — село Яковлевка)
- міста Владивосток і Нікольськ-Уссурійський
17 листопада 1932 року був утворений Бікінський район (центр — селище Бікін) Приморської області.[16]
22 липня 1934 року постановою ВЦВК з Приморської області була виділена Уссурійська область (центр — місто Нікольськ-Уссурійський, через рік перейменовано в Ворошилов), до складу якої увійшли такі райони:
- Гродековський
- Іванівський
- Михайлівський
- Покровський
- Спаський
- Шмаковський
- Ханкайський
- Чернігівський
- Яковлевський
У лютому 1935 року Сучанський район Приморської області був перейменований у Володимиро-Олександрівський район, в квітні того ж року він був знову перейменований у Будьонівський район.[17]
23 березня 1935 року постановою Президії Далекосхідного крайвиконкому на підставі постанови ВЦВК від 25 січня 1935 року в Уссурійській області були утворені нові райони:
- Анучинський — за рахунок розукрупнення Іванівського району
- Успенський (центр — село Успенка (в 1939 році перейменовано в робітниче селище Кіровський)) — за рахунок розукрупнения Шмаковського району
- Хорольський (центр — село Хороль) — з частин Михайлівського, Ханкайського та Чернігівського районів
- Чугуївський — за рахунок розукрупнения Яковлевського району.[18][19][20][21][22][23][24]
17 квітня 1935 року Успенський район Уссурійської області був перейменований в Кіровський район. У тому ж році Покровський район Уссурійської області був перейменований в Молотовський район.[25]
9 квітня 1937 року постановою Президії Далекосхідного крайвиконкому був утворений Надєждинський район Приморскої області (центр — село Вольно-Надєждинське).[26]
У квітні 1937 року з території, підпорядкованої місту Ворошилову, був утворений Суйфунський район Уссурійської області, перейменований в листопаді того ж року в Ворошиловський.
3 травня 1937 року Надєждинський район Приморської області був перейменований у Владивостокський район.
З 1938 року. Приморський край
1938—1943 роки
Приморський край у складі РРФСР з центром у Владивостоці був утворений 20 жовтня 1938 року указом Президії Верховної Ради СРСР «Про поділ Далекосхідного краю на Хабаровський і Приморський край». Приморський край був утворений у складі Приморської і Уссурійської областей.
5 червня 1939 року указом Президії Верховної Ради РСФСР була ліквідована Приморська область, райони якої увійшли в безпосереднє підпорядкування крайвиконкому.
У 1939 році Пос'єтський район був перейменований в Хасанський район.[27]
14 вересня 1939 року з 26 сільрад, виділених з Калінінського району, був утворений Пожарський район Уссурійської області (центр — село Тихоновка; перейменовано в тому ж році в село Пожарське).[28]
1 листопада 1939 року був утворений Чкаловський район Уссурійської області (центр — село Чкаловське).[29]
26 лютого 1940 року указом Президії Верховної Ради РРФСР центр Владивостоцького району був перенесений із села Вольно-Надєждинське в село Таврічанку.
4 березня 1941 року указом Президії Верховної Ради РРФСР за рахунок розукрупнення Ольгинського і Тернейського районів були утворені:
- Соколовський район (центр — село Соколовка), у складі 12 сільрад: Батюковського, Бенєського, Валентиновського, Ванговського, Данильченського, Київського, Кишинівського, Латвійського, Свободненського, Соколовського, Сокольчинського та Чорнорученського з Ольгинського району
- Тетюхинський район (центр — робітниче селище Тетюхе), у складі 7 сільрад: Богопольського, Кавалеровського, Лідовського, Макаровського, Суворовського з Ольгинського району та Джигітського, Ключевського з Тернейського району[30][31][32]
8 травня 1943 року указом Президії Верховної Ради РРФСР центр Соколовського району з села Соколовки був перенесений у селище бухти Судзухе.
18 вересня 1943 року указом Президії Верховної Ради СРСР було ліквідовано Уссурійську область, райони якої увійшли в безпосереднє підпорядкування Крайвиконком.
1944—1962 роки
12 січня 1944 року указом Президії Верховної Ради РРФСР у Владивостокський район з Ворошиловського району було передано робітниче селище Раздольне; цим же указом центр Владивостоцького району був перенесений з села Тавричанка в робітниче селище Раздольне.[33]
У грудні 1944 року рішенням Президії Верховної Ради РРФСР зі складу Будьонівського району був виділений Находкинський район, об'єднавший селище Находку, Лівадійську сільську Раду, Павловську, Поворотненську і Тазгоузську сільради.[34]
15 вересня 1948 року указом Президії Верховної Ради РРФСР з Приморського краю в Хабаровський було віддано місто Радянська Гавань разом з приміською зоною.
26 серпня 1949 року указом Президії Верховної Ради РРФСР центр Соколовського району з бухти Судзухе був перенесений у село Вангоу, перейменоване в село Лазо; Соколовський район був перейменований в Лазовський.
1 червня 1953 року районним центром Владивостокського району знову було затверджено село Вольно-Надєждинське.
3 червня 1954 року указом Президії Верховної Ради РРФСР з частини Тетюхинського району був утворений Кавалеровський район (центр — селище Кавалерово).
11 вересня 1957 року вийшов указ Президії ВР СРСР «Про впорядкування справи присвоєння імен державних і громадських діячів адміністративно-територіальним одиницям, населеним пунктам, підприємствам, установам, організаціям та іншим об'єктам» (Затверджено Законом СРСР від 20 грудня 1957), у зв'язку з цим були перейменовані три райони Приморського краю:
- Будьоновський — в Партизанський (29 листопада 1957 року)
- Ворошиловський — в Слов'янський
- Молотовський — в Октябрський (в жовтні)
29 липня 1958 року указом Президії Верховної Ради РРФСР Шмаковський район був перейменований в Лісозаводський район; Гродековський район — в Погранічний район.[35][36]
1963—1965 роки
1 лютого 1963 року пройшла всесоюзна реформа районного поділу, відповідно до якої райони Приморського краю були розділені на сільські і промислові. Указом Президії Верховної Ради РРФСР були скасовані такі райони:
- Анучинський — увійшов до складу Яковлівського сільського району
- Владивостокський — увійшов до складу Надєждинського сільського району
- Іванівський — увійшов до складу Усурійського сільського району
- Калінінський — увійшов до складу Іманського сільського району[37]
- Лазовський — увійшов до складу Находкинського сільського району[38]
- Лісозаводський — увійшов до складу Кіровського сільського району
- Михайлівський — увійшов до складу Усурійського сільського району[39]
- Октябрський — увійшов до складу Усурійського сільського району
- Партизанський
- Погранічний — увійшов до складу Ханкайського сільського району
- Пожарський — увійшов до складу Іманського сільського району
- Слов'янський — увійшов до складу Усурійського сільського району
- Хорольський — увійшов до складу Ханкайського сільського району
- Чернигівський — увійшов до складу Спаського сільського району[40]
- Чкаловський
Утворені Іманський, Надєждинський, Находкинський і Усурійський сільські райони; міста Іман, Лісозаводськ і Спаськ-Дальній віднесені до категорії міст крайового підпорядкування. У результаті реформи Приморський край був розділений на 3 промислових і 13 сільських районів, 9 міст мали статус крайового підпорядкування.
| Промислові райони | Кавалеровський (центр — селище міського типу Кавалерово), Тетюхинський (центр — селище міського типу Тетюхе), Шкотовський (центр — селище міського типу Великий Камінь)[41] |
| Сільські райони | Іманський (центр — місто Іман), Кіровський (центр — селище міського типу Кіровський), Красноармійський (центр — село Новопокровка),[42] Надєждинський (центр — село Вольно-Надєждинське), Находкинський, Ольгинський (центр — селище міського типу Ольга), Спаський (центр — місто Спаськ-Дальній)[43] Тернейський (центр — селище міського типу Терней)[44] Уссурійський (центр — місто Уссурійськ), Ханкайський (центр — село Камінь-Риболов), Хасанський (центр — селище міського типу Краскіно), Чугуївський (центр — село Чугуївка), Яковлівський (центр — село Яковлівка) |
| Міста обласного підпорядкування | Арсеньєв, Артем, Владивосток, Іман, Лісозаводськ, Находка, Спаськ-Дальній, Сучан, Уссурійськ |
У березні 1964 року за рахунок розукрупнення Ханкайського і Уссурійського районів (територія колишнього Октябрського району), був утворений Погранічний сільський район.
26 жовтня 1964 року рішенням крайвиконкому центр Шкотовського району був перенесений з робітничого селища Шкотово в селище міського типу Великий Камінь.[45]
12 січня 1965 року відповідно до постанови листопадового (1964 року) Пленуму ЦК КПРС Президія Верховної Ради РРФСР видав указ «Про зміни в адміністративно-територіальному поділі Приморського краю», згідно з яким поділ Приморського краю на промислові та сільські райони було скасовано. Знову були утворені райони:
- Анучинський
- Кавалеровський
- Лазовський
- Михайлівський
- Тетюхинський
- Чернігівський
- Шкотовський
перетворені сільські райони в райони:
- Іманський
- Кіровський[46]
- Красноармійський — без змін в територіальному устрої
- Надєждинський
- Находкинський
- Ольгинський
- Погранічний
- Спаський
- Тернейський
- Уссурійський
- Ханкайський
- Хасанський
- Чугуївський
- Яковлевський
Цим же Указом Находкинський район був перейменований в Партизанський район.
3 листопада 1965 року Указом Президії Верховної Ради РРФСР були утворені райони:
- Октябрський
- Пожарський — з поверненням району колишніх кордонів
- Хорольський
1966—2004 роки
В жовтні 1971 року центр Хасанського району з селища Краскіно був перенесений у селище Слов'янка.
26 грудня 1972 року указом Президії Верховної Ради РРФСР Тетюхинський район був перейменований в Дальнегорський район, а робітниче селище Тетюхе — в Дальнегорськ.
4 жовтня 1980 року зі складу Шкотовського району був виділений та перетворений у ЗАТУ місто Тихоокеанський (нині місто Фокіно).
В 1983 році був ліквідований Чкаловський район, його територія увійшла до складу Спаського району.[47]
31 жовтня 1984 року указом Президії Верховної Ради РРФСР за рахунок території, адміністративно підпорядкованої Лісозаводській міській Раді був утворений Лісозаводський район (центр — місто Лісозаводськ).[48]
31 серпня 1989 року указом Президії Верховної Ради РРФСР селищу Великий Камінь був привласнений статус міста, 27 жовтня того ж року рішенням Приморського виконкому його було виведено зі складу Шкотовського району і віднесено до категорії міста крайового підпорядкування.
З 2004 року
24 листопада 2004 року центром Шкотовського району стало селище міського типу Смоляніново.[49]
Remove ads
Див. також
Примітки
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads