Вільям-Адольф Бугро

Вілья́м-Адо́льф Бугро́, Бугеро́ (фр. William-Adolphe Bouguereau, МФА: [wiljam.adɔlf buɡ(ə)ʁo]; 30 листопада 1825, Ла-Рошель — 19 серпня 1905, там само) — французький живописець, представник академізму. Картини підписував лише одним ім'ям: Вілья́м Бугро́ (фр. William Bouguereau).

Адольф Вільям Буг(е)ро
Adolphe William Bouguereau
Автопортрет (1886)
При народженні	фр. Adolphe Williams Bouguereau
Народження	30 листопада 1825(1825-11-30) Ла-Рошель
Смерть	19 серпня 1905(1905-08-19) (79 років)
	Ла-Рошель
Поховання	цвинтар Монпарнас
Національність	француз
Країна	Франція
Жанр	живописець
Навчання	Паризька школа вишуканих мистецтв
Вчитель	Франсуа Піко
Діяльність	художник
Напрямок	реалізм, академізм
Покровитель	Paul Durand-Rueld
Відомі учні	П'єр Огюст Кот, Емілі Дежьо, Елізабет Гарднер, Рафаель Коллен, Léon Bazille Perraultd, Поль Шабас, Maurice Chabasd, Clémentine Hélène Dufaud, François-Alfred Delobbed, Люсьєн Сімон, Gabriel Guérind, Henri Beaud, Henri Bivad, Louis-Marie Désiré-Lucasd, Lajos Márkd, Théophile Deyrolled, Émile-René Ménardd, Émile Jourdand, Émile Vernond, Étienne Azambred, Шарль-Амабль Ленуар, William Barbotind, John St Helier Landerd, Jean de Francquevilled, Georges Meunierd, Jules Ronsind, Eugénie Marie Salansond, Frank S. Herrmannd, Nasreddine Dinetd, Ліонель Роєр, Роберт Генрі, Clément Brund, Вільям Брімнер, Sarah Conleyd[1], Hortense Richardd, Gertrude Christian Fosdickd, Alice Kaub-Casalongad, Ганна Білінська-Богданович, Guillaume Seignacd і Maria Gażyczd
Працівник	Національна вища школа красних мистецтв
Член	Академія красних мистецтв Франції і Association des Artistes Peintres, Sculpteurs, Architectes, Graveurs et Dessinateursd
Твори	Аврора (Бугро), Народження Венери, The First Mourningd і Данте і Вергілій у пеклі
У шлюбі з	Marie-Nelly Monchablond[2] і Елізабет Гарднер
Діти	Henriette Vincensd[3], Georges Bouguereaud[3], Jeanne Bouguereaud[3], Paul Bouguereaud[3] і Maurice Bouguereaud[3]
Роботи в колекції	Міннеаполіський інститут мистецтва, Художній інститут Чикаго, Музей мистецтв Нельсона-Аткінсаd, Музей Гетті, Національна галерея Канади, ASR historic collectiond[4], Музей мистецтва Метрополітен[5], Королівський музей витончених мистецтв, Музей витончених мистецтв, Амстердамський музейd, University of Michigan Museum of Artd, Інститут Рікарду Бреннанда, Музей Хіллвуд, Національна вища школа красних мистецтв, Нью-Йоркське історичне товариствоd, Syracuse University Art Museumd, Musée des Beaux-Arts de La Rochelled, Bruce Museum of Arts and Scienced, Drexel University Collectiond, Художня галерея Йослинd, Philbrook Museum of Artd, National Museum of Fine Arts of Cubad, Музей образотворчих мистецтв, San Diego Museum of Artd, Herbert F. Johnson Museum of Artd, Інститут мистецтв Кларкаd, Art Renewal Center, Національний музей образотворчого мистецтва[6], Художній музей, Детройтський інститут мистецтв, Chrysler Museum of Artd, Музей мистецтв Індіанаполіса, Музей мистецтва Епплтона, Salar Jung Museumd, Музей образотворчих мистецтв, New Orleans Museum of Artd, Haggin Museumd, Музей витончених мистецтв Парижаd, Монреальський музей красних мистецтв, Денверський художній музей, Mead Art Museumd, Страсбурзький музей образотворчого мистецтва, Художній музей Волтерс, Музей образотворчих мистецтв (Бордо), Витончено-мистецькі музеї Сан-Франциско, Murauchi Art Museumd, Музей Нортона Саймона, Художній музей Сієтла, Henry Art Galleryd, Memorial Art Galleryd, Музей мистецтв Філадельфії, Музей мистецтв округу Лос-Анжелес, San Antonio Museum of Artd, Ермітаж, Національний музей західноєвропейського мистецтва, Токіо, Художній музей Вірджинії, Бруклінський музей, Художня галерея Південної Австралії, Клівлендський музей мистецтв, Музей мистецтв Карнегіd, Музей Ханенків, Музей мистецтв Цинциннаті, Forest Lawn Museumd, Dayton Art Instituted, Santa Barbara Museum of Artd, Музей д'Орсе, Художній музей Мілвокі, Нова гліптотека Карлсберга, Музей мистецтв Толедо, Художній музей Сент-Луїса, Далласький музей мистецтв, Tokyo Fuji Art Museumd, Художній музей Брукс, Портландський мистецький музей, Smith College Museum of Artd, Куммерський музей мистецтв і сади, Arnot Art Museumd, Frye Art Museumd, Ackland Art Museumd[7], Museo de Arte de Ponced, Michele & Donald D'Amour Museum of Fine Artsd, St. Johnsbury Athenaeumd, Діжонський музей образотворчого мистецтва, Musée des Beaux-Arts de Valenciennesd, Wadsworth Atheneum Museum of Artd, Tasmanian Museum and Art Galleryd, Chazen Museum of Artd, Манчестерська художня галереяd, Бостонський музей образотворчих мистецтв, Wriston Art Center Galleriesd, Yamadera Gotō Museum of Artd, Villa Vauband, Балтиморський музей мистецтв, Raclin Murphy Museum of Artd, Музей Ізраїлю, Dahesh Museum of Artd, Смітсонівський музей американського мистецтва[8], Laing Art Galleryd, Мобільський музей мистецтв, Музей Віллет-Голтгейзен, Currier Museum of Artd, Витончено-мистецький музей Корнелла, Princeton University Art Museumd, Mabee-Gerrer Museum of Artd, Tucson Museum of Artd, Middlebury College Museum of Artd, Chimei Museumd, North East Museumsd, Галерея Уффіці[d], Speed Art Museumd, Museum of John Paul II Collectiond, Colby College Museum of Artd, Національний музей Ежена Делакруа, Richmond Art Museumd, Галерея Уффіці, Wolverhampton Art Galleryd, Мистецька галерея Йоркаd, Музей образотворчого мистецтва Більбаоd, Berkshire Museumd, Springville Museum of Artd, Gaylord-Pickens Oklahoma Heritage Museumd, Художня галерея Онтаріо, Kumamoto Prefectural Museum of Artd, Brodsworth Halld і Schorr Collectiond
Нагороди	Римська премія (1848) Римська премія (1850)
Автограф
Вільям-Адольф Бугро у Вікісховищі

Біографія

Адольф Вільям Бугро^[9] народився в 1825 році в місті Ла-Рошель, на Атлантичному узбережжі Франції.

Навчаючись у паризькій Школі вишуканих мистецтв, А. В. Бугро в 1850 році завоював Римську художню премію. Його картини на міфологічні сюжети і жанрові роботи у реалістичному стилі зажили популярності у Франції XIX ст. На якийсь час Бугро навіть здобув славу найзнанішого майстра пензля у світі. Побутує думка, що у 1900 році славетні французькі художники Едґар Дега і Клод Моне начебто запевняли А. В. Бугро, що в 2000 році того називатимуть найславетнішим французьким художником XIX століття. І справді, до кінця XIX століття численні картини Бугро, попри високі ціни на них, жваво розкуповувалися, надто заможними покупцями з-за океану.

Але на початку XX ст. популярність А. В. Бугро різко пішла вниз — надходили нові часи, як в політиці, так і в мистецтві. А. В. Бугро не сприйняв імпресіонізму, і вже не встиг оцінити найпопулярніший стиль початку ХХ ст. — модернізм. 19 серпня 1905 року художник помер у рідному місті.

Творчість і експонування картин Бугро

Адольф Вільям Бугро був дуже плодовитим живописцем — написав за життя 826 картин. Найвідоміші його твори: «Данте і Вергілій у пеклі» (1850), «Дівчина з плетивом» (1869), «Німфи і Сатир» (1873), «Купідон» (1875), «Народження Венери», «Пастушка» (1889) тощо.

Перша сучасна виставка А. В. Бугро була організована у 1974 році в Нью-Йоркському культурному центрі. З цього часу починається зростання інтересу до творчості митця. У 1984 році у Галереї Борґі (Borghi Gallery) відбулася комерційна виставка з 23 картин і 1 малюнку роботи Бугро, і в цьому ж році Монреальський художній музей влаштував більшу за розмахом експозицію творів художника. А 1997 року створено першу Інтернет-експозицію картин Бугро. Зараз роботи митця виставлені у більш як ста музеях по всьому світу.

Відомі учні

• Анна Білінська
• Томас Кеннінґтон

Галерея

• 
  Дівчина з плетивом (1869)
• 
  Старша сестра (1869)
• 
  Купальниця (1870)
• 
  Брат і сестра — бретонці (1871)
• 
  Пропозиція (1872)
• 
  Гомер та його поводир (1874)
• 
  Молоді цигани (1879)
• 
  Шиття (1898)
• 
  Діва Марія, уквітчана трояндами (1903)
• 
  Данте і Вергілій у пеклі (1850)
• 
  «Народження Венери» (1879)