Прахов Адріян Вікторович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Прахов.

Пра́хов Адрія́н Ві́кторович (4 (16) березня 1846(18460316), Мстиславль, Російська імперія — 1 (14) травня 1916, Ялта, Російська імперія) — мистецтвознавець, археолог та художній критик, професор Київського Імператорського університету Св. Володимира, керівник групи художників (Віктор Васнецов, Михайло Врубель, Михайло Нестеров, Павло Свєдомський та Вільгельм Котарбінський), що здійснювала розпис Володимирського собору в 1884–1896 роках. Був також автором проєктів ряду деталей інтер'єру, зокрема, бронзових вхідних дверей. Відомий археологічними дослідженнями пам'яток архітектури. Член Київського товариства охорони пам'ятників старовини та мистецтва.

Адріан Вікторович Прахов
А. Прахов. Портрет роботи І. Крамського.
Народження	4 (16) березня 1846(1846-03-16) Мстиславль, Російська імперія (нині — (Білорусь)
Смерть	1 (14) травня 1916(1916-05-14) (70 років)
	Ялта, Російська імперія
Країна	Російська імперія
Навчання	Петербурзький університет
Діяльність	письменник, археолог, мистецтвознавець
Науковий ступінь	доктор мистецтвознавства[d]
Працівник	Санкт-Петербурзький державний університет
У шлюбі з	Прахова Емілія Львівна
Діти	Прахова Олена Адріянівна і Прахов Микола Адріянович
Брати, сестри	Mstislav Prakhovd
Автограф
Прахов Адріян Вікторович у Вікісховищі

Біографія

Олександр Мурашко. Портрет професора Адріяна Прахова, 1904

Навчався в Санкт-Петербурзькому університеті, у Німеччині, вивчав мистецтво у Франції, Англії, Австрії та Італії. Викладав в університеті та Академії мистецтв.

У 1880-1882, 1886, 1887 досліджував оздоблення Софійського собору і фрески Кирилівської церкви в Києві, займався дослідженням Успенського собору в Володимирі й інших давніх храмів Волині.

Прахов є автором однієї з перших публікацій про мистецьку спадщину Тараса Шевченка.

У 1887-1897 викладав у Київському університеті. У 1891—1896 роках проживав з родиною в будинку зі «старокиївською» аптекою по вул. Велика Житомирська, 6/11^[1].

Помер 1 (14) травня 1916 року в Ялті^[2]. Панахиду за покійним відслужили 4 (17) травня у Володимирському соборі в Києві, до оздоблення якого Прахов приклав чимало зусиль^[3].

Праці

Головні праці:

• Критические исследования по истории греческого искусства. I. Описание древних памятников из Ксанфа, в Ликии. II. О композиции фронтонных групп Эгинского храма Афины. — СПб., 1872. (рос.)
• Критические наблюдения над памятниками древнего искусства. Зодчество древнего Египта. — СПб., 1879. (рос.)
• Киевское искусство X, XI и XII вв. Каталог выставки копий с памятников искусства в Киеве X, XI и XII вв., исполненных Праховым, СПб., 1883. (рос.)
• Доклад о Киевских работах и о значении изучения греческих церквей для христианской археологии (в «Трудах Московского Археологического Общества», 1885 г. (рос.)

Родина

Був одружений з французькою підданкою Емілією Львівною (уроджена Емілія Марія Клементина Лестель). Старша їхня донька Олена — художниця-вишивальниця, син Микола — художник і мистецтвознавець^[4]. Молодша донька Ольга — в шлюбі Аляб'єва.

Увіковічнення пам'яті

У Києві є Вулиця Сім'ї Прахових.