Айтель Фрідріх Прусський

Принц Вільгельм Айтель Фрідріх Крістіан Карл Прусський (нім. Wilhelm Eitel Friedrich Christian Karl Prinz von Preußen; 7 липня 1883, Потсдам — 8 грудня 1942, вілла Інгенгайм, Потсдам) — другий син імператора Вільгельма II і імператриці Августи Вікторії, прусський генерал-майор (12 травня 1918).

Айтель Фрідріх Прусський
нім. Eitel Friedrich von Preußen
Ім'я при народженні	нім. Wilhelm Eitel Friedrich Christian Karl von Preußen
Народився	7 липня 1883(1883-07-07)[1][2][3]  Потсдам, Прусське королівство, Німецька імперія[1]
Помер	8 грудня 1942(1942-12-08)[1][2][3] (59 років)  Villa Ingenheimd, Потсдам, Вільна держава Пруссія
Поховання	Античний храм (Сансусі)
Країна	Німецький Райх
Діяльність	військовослужбовець, Herrenmeister, солдат
Alma mater	Боннський університет
Учасник	Перша світова війна і Горлицький прорив
Членство	Corps Borussia Bonnd[4], Сталевий шолом, Bund der Aufrechtend, Harzburg Frontd і Q2269451?
Військове звання	генерал-майор
Конфесія	лютеранство
Рід	Гогенцоллерни
Батько	Вільгельм II Гогенцоллерн[3]
Мати	Августа-Вікторія[3]
Брати, сестри	Вікторія Луїза Прусська, Адальберт Фердинанд Прусський, Вільгельм III, Август Вільгельм Прусський, Йоахім Прусський і Оскар Прусський
У шлюбі з	Софія Шарлотта Ольденбурзька
Нагороди	Великий хрест ордена Корони (Вюртемберг) Орден Чорного орла Великий Хрест ордена Червоного орла Великий командор ордена дому Гогенцоллернів Почесний хрест 1-го класу ордена дому Гогенцоллернів Залізний хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го класу Орден «Pour le Mérite» з дубовим листям (Пруссія) Офіцерський хрест ордена «За військові заслуги» (Баварія) Хрест «За військові заслуги» (Брауншвейг) Ганзейський хрест (Гамбург) Орден Заслуг герцога Петра-Фрідріха-Людвіга Військовий хрест Фрідріха-Августа (Ольденбург) Хрест «За заслуги у війні» (Саксен-Мейнінген) Кавалер Великого хреста Королівського угорського ордена Святого Стефана Почесний лицар ордена Святого Йоанна (Бранденбург) Лицар Великого хреста ордена Нідерландського лева Орден Слона Великий Хрест ордена Корони Румунії Лева і Сонця 1 ступеня Лицарський хрест Військового ордена Святого Генріха Великий хрест ордена дому Саксен-Ернестіне Орден Королівського дому Чакрі Столітня медаль Великий хрест ордена Корони Таїланду Великий магістр ордена Святого Йоанна (Бранденбург) Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій) Орден Святого Олександра Невського Орден Святого Андрія Первозванного
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Дитинство Айтеля пройшло в Плені, в «Будинку принців». У 1902 році побував в Італії, на острові Корфу, в Афінах і Єгипті, де серйозно захворів на кір. У 1904 році закінчив Боннський університет. Пізніше вирішив присвятити все своє життя військовій справі. Проходив службу в 1-му гвардійському піхотному полку. Дослужився до звання полковника (27 січня 1915).

З 1907 до 1926 роки — герренмайстер лицарського ордена іоаннітів — протестантського аналога ордена Мальтійських лицарів, на чолі якого традиційно стояв якийсь прусський принц. Автор військових маршів; один з них (Prinz Eitel Friedrich marsch) носить його ім'я.

У роки Першої світової війни командував спочатку гвардійським полком, потім 1-ї гвардійською піхотною бригадою, а у квітні 1915 року, після загибелі її командира, очолив 1-у гвардійську піхотну дивізію, якою командував до кінця війни. Поранений під Бапом. Влітку 1915 року разом зі своєю дивізією брав участь в бойових діях на Східному фронті. Тоді ж сприяв порятунку майбутнього німецького аса Манфреда фон Ріхтгофена, коли той на своєму літаку розбився — принц зауважив, що відбувається, і попрямував до місця події зі своїм штабом. Ріхтгофен і його пілот були врятовані. За спогадами сучасників, принц відрізнявся хоробрістю, особисто брав участь в боях. Альфред фон Тірпіц згадував про те, що імператор щодо військових питань часто прислухався до порад принца. Також, згадуючи про принца, Тірпіц називав його «хорошим і простим, як завжди». До кінця війни дослужився до генерал-майора, був відзначений безліччю високих державних нагород.

Після падіння монархії залишився в Німеччині. Сприяв виїзду своїх батьків в Нідерланди. У роки Веймарської республіки принц перебував в різних ветеранських організаціях, в тому числі «Сталевий шолом». Прихід Гітлера до влади не вітав. В останні роки принц повністю усунувся від суспільного і політичного життя. Помер 8 грудня 1942 року в віці 59 років у своєму потсдамському маєтку і за наказом Гітлера був похований тихо, без віддання військових почестей, в античному храмі в потсдамском парку Сан-Сусі.

Сім'я

27 лютого 1906 року одружився з герцогинею Софією Шарлоттою Ольденбурзькою (1879—1964), дочкою Фрідріха Августа, великого герцога Ольденбурзького, з якою оселився в Потсдамській віллі Інгенгайм. Дітей у шлюбі не було, і подружжя розлучилося з цієї причини в 1926 році.

Нагороди

• Столітня медаль
• Кавалер Великого хреста ордена Вюртемберзької корони (1899)
• Орден Святого Йоанна (Бранденбург), великий магістр (1907)
• Хрест Оливкової гори (24 грудня 1909) — засновник нагороди.
• Орден Чорного орла
• Кавалер Великого хреста ордена Червоного орла з короною
• Орден Корони (Пруссія) 1-го класу
• Орден дому Гогенцоллернів
  • Великий командор королівського ордена.
  • Почесний хрест 1-го класу князівського ордену з мечами.
• Залізний хрест 2-го і 1-го класу
• Лицар військового ордена Святого Генріха (20 березня 1915) (Саксонське королівство)
• Pour le Mérite з дубовим листям
  • Орден (22 березня 1915)
  • Дубове листя (15 травня 1915)
• Командор ордена Військових заслуг Карла Фрідріха (Велике герцогство Баденське)
• Лицар ордена Святого Губерта (Баварське королівство)
• Офіцерський хрест ордена «За заслуги» (Баварія) з мечами
• Хрест «За військові заслуги» (Брауншвейг)
• Кавалер Великого хреста ордена дому Саксен-Ернестіне з мечами
• Хрест «За заслуги у війні» (Саксен-Мейнінген)
• Ганзейський Хрест (Гамбург)
• Кавалер Великого хреста ордена Ведської корони з короною в руді (Велике герцогство Мекленбург-Стреліцьке)
• Хрест «За заслуги у війні» (Мекленбург-Стреліц) 1-го класу
• Кавалер Великого хреста ордена Заслуг герцога Петра-Фрідріха-Людвіга з золотою короною, ланцюгом і мечами (Велике герцогство Ольденбурзьке)
• Військовий Хрест Фрідріха-Августа (Ольденбург) 1-го класу
• Лицар ордена Рутової корони (Саксонське королівство)

Іноземні нагороди

• Кавалер Великого хреста Королівського угорського ордена Святого Стефана (Австро-Угорщина) (1900)
• Почесний кавалер Великого хреста Королівського Вікторіанського ордена (Британська імперія) (1 липня 1904) — позбавлений нагороди в 1915 році.
• Орден Слона (Данія) (19 листопада 1906)
• Лицар Великого хреста ордена Нідерландського лева
• Кавалер Великого хреста ордена Святого Олафа з ланцюгом (Норвегія)
• Орден Слави (Османська імперія)
• Орден «Османіє» 1-го класу з діамантами (Османська імперія)
• Кавалер Великого хреста ордена Вежі й Меча (Португалія)
• Кавалер Великого хреста ордена Лева і Сонця (Іран)
• Орден Подвійного дракона 1-го ступеня, 2-й клас (Імперія Цін)
• Орден Андрія Первозванного (Російська імперія) (31 грудня 1910)
• Орден Святого Олекснадра Невського (Російська імперія) (31 грудня 1910)
• Кавалер Великого хреста ордена Корони Румунії
• Лицар ордена Королівського дому Чакрі (Сіам)
• Кавалер Великого хреста ордена Корони Сіаму
• Почесний хрест ветерана війни з мечами

Вшанування

На честь принца був названий один з великих пароплавів HAPAG — Prinz Eitel Friedrich, в роки Першої світової війни використовувався Німеччиною як допоміжний крейсер і згодом став одним з відомих морських рейдерів.