Алегорія кохання з полюванням на чоловіків

Алегорія кохання з полюванням на чоловіків — картина зі сценами полювання на чоловіків, котру виконав 1515 року невідомий художник, мешканець міста Антверпена, що працював у Франкфурті.

«Алегорія кохання»
(« Алегорія кохання з полюванням на чоловіків  »)

фр. Allégorie de l'amour
Творець:	Майстер з Франкфурта, фламандець за походженням
Час створення:	1515
Розміри:	24,8 × 128,3 см
Матеріал:	олія на деревині
Жанр:	алегорія[d]
Зберігається:	Відень, Австрія
Музей:	приватна збірка

Передісторія

Ян Корнеліс Вермеєн. «Меркуріо Арборіо да Каттінара», кардинал і перший міністр імператора Карла V, бл. 1530 р., Королівські музеї витончених мистецтв (Брюссель)

Найбільших успіхів у подоланні середньовічних настанов у живопису в мистецтві 15 століття досягли Італія та Нідерланди. Італійські майстри, що ретельно вивчали творчий спадок Чімабуе і Джотто, не тільки порівнялись з ними у творчих пошуках, а і у власних здобутках. Італійські майстри жадібно вдивлялись і в твори північних митців, що мали інші художні витоки і художні традиції. Флорентійці збігалися дивитися на вівтарні картини нідерландських майстрів, а венеційці прискипливо вивчали картини німця Альбрехта Дюрера. Наслідками були значущі досягнення майже у всіх тогочасних жанрах живопису, окрім портретів.

Не менш значущими у портретному жанрі виявились нідерландські художники, здатні дати в портретному жанрі величні, значущі, героїчні, психологічно насичені образи. При цьому образи портретованих не були схильні ідеалізувати і залишали всі зморшки, горбаті носи, риси пихи, хвороби, невиправданої суворості чи жорстокості.

Мав місце і зворотній вплив. Завдяки італійцям, збільшились суто світські жанри і теми у нідерландському живопису. Окрім портрета, в нідерландському живопису закріпилися алегорія і побутовий жанр, що мали місцеві, реалістичні чи фольклорні, риси. Серед тих, хто створював алегоричні і побутові картини, був і майстер з Франкфурта, за попередніми даними фламандець з Антверпена, ім'я котрого ніхто не попіклувався зберегти...

Опис твору

«Алегорія кохання з полюванням на чоловіків»

Сцени кохання набули поширення ще з доби середньовіччя. Їх особливо плекала куртуазна культура пізнього лицарства, що навіть організовувала двобої між таборами дам і лицарів, котрі воювали, кидаючи у протилежний табір квіти. Перемогу святкували весело обидва табори. Сцени боїв квітами перейшли у літературу і у декоративно-ужиткове мистецтво. В Україні (далекій від центрів лицарства) навіть знайдений уламок гребінця зі сценою закидання квітами фортеці, котру боронять веселі дами.

В реальності — залишалась проблема зустрічі чоловіків і жінок для створення родин. Іронічно це відбилося у сценах полювання на чоловіків. Саме цю сцену і розробив майстер з Франкфурта.

На видовженій дошці подано три дещо відокремлені групи. Праворуч подано сцену насолод коханням з вже упольованими чоловіками. Незважаючи на поцілунки і пестощі, панянки міцно утримують мотузки у руках, котрими уполювали коханців.

Ця сцена відокремлена від центральної рівчаком з водою. За рівчаком у центрі пані в розкішному одязі якраз уполювала чергового чоловіка, готового відлетіти геть.

Ліворуч подана група чоловіків з крилами, котрих жене у жіночі тенета розумник-блазень. Крила у чоловіків — натяк на їх мінливість і схильність до незалежності у стосунках...

Надзвичайно видовжену форму картини пояснюють її весільним і веселим характером і тим, що вона могла прикрашати весільну скриню вдалої нареченої, що вполювала чоловіка.

Див. також

• Відродження
• Ранній нідерландський живопис
• Північний маньєризм
• Антверпенська школа
• Вівтар Портінарі
• Ян Корнеліс Вермеєн

Посилання

• Портал «Історія»
• Портал «Мистецтво»