Скриня

Скри́ня — меблевий виріб з відкидним або знімним віком для зберігання одежі та різних інших предметів.

Весільна скриня. Наддніпрянщина, 1930 р. З фондів історико-культурного комплексу «Замок Радомисль»

Не плутати з скринькою.

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Скриня (значення).

Специфічні типи часто позначають за назвою місцевості — оманський, кувейтський, бахрейнський, занзібарський, малабарький, ширазький тощо — причому зазвичай йдеться про місце виявлення, а не виготовлення.

Етимологія

Слово скриня походить від пол. skrynia (сучасна форма skrzynia), яке, очевидно, має германську і далі латинську етимологію — від сер.-в.-нім. scrini < лат. scrinium («кругла коробка для паперів»). Припускається і питомо українське походження (від прасл. *skrinъ, *skrina, *skrinja, пор. «криниця»). Розмовне «сундук»^[1] запозичене з тюркських мов (пор. кипч. sunduq, synduq, тат., кримськотат. і тур. sandyk)^[2].

В Україні

Скриня в інтер'єрі будинку із с. Руська Поляна Черкаської області. Музей у Пирогові.

Дерев'яна розмальована та окута залізом скриня — неодмінний атрибут української хати. Тут зберігалося святкове вбрання, повсякденний одяг, рушники, а в прискринку (маленькій шухлядці вгорі, уздовж бічної стінки) — гроші, прикраси та інші цінні предмети. У XVII⁣—⁣XVIII століттях скриню використовували як стіл і навіть як ліжко^[3]. Заглядати в чужу скриню вважалося неетичним.

Майстрів, що виготовляли скрині, називали скри́нниками^[4]. Скрині виготовлялися з явора, дуба, ялини, сосни, груші, в Карпатах нерідко використовували для цього бук. За орнаментацією скрині можна дізнатися, де вона була виготовлена. На Галичині та Гуцульщині використовували, як правило, геометричні орнаменти, в центральних і лівобережних областях України, а також на Волині та Поділлі — рослинний^[5]. Роги скрині (на віку й унизу) зміцнювали металевими оковками — наріжниками^[6]. Великі скрині могли встановлювати на станки — платформи з коліщатами^[7].

Колекція українських скринь XVIII—XIX ст. зберігається в зібраннях історико-культурного комплексу «Замок Радомисль».

Весільна скриня

Докладніше: Весільна скриня

Дослідження весільних скринь виконане в дисертації Марини Юр «Розписи українських весільних скринь середини XIX — початку XX століття (типологія, іконографія, художні особливості)» (1998), видано монографію «Українські мальовані весільні скрині: Типологія, іконографія, художні особливості» (К., 2010).

Скриня служила показником заможності дівчини, а також роду, звідки вона походила. Урочисте внесення скрині до господи нареченого було окремим ритуалом весільного обряду. Існував вираз «скриню дбати», тобто готуватися заміж^[8].

Рундук

Переносний ящик для особистих речей

Рунду́к — великий ящик з кришкою для зберігання чого-небудь, довгастий ящик для сидіння або лежання^[9].

Різноманітні ящики на морських і річкових суднах теж називаються рундуками та призначаються для зберігання прапорів, лотів, лагів, особистих речей тощо^[10][11]. Переносна матроська скринька для особистих речей називається рундучок.

Інше

• На Поліссі для зберігання одягу, тканин, цінних речей, грошей тощо використовувалася бодня — дерев'яна низька діжка з клепок, яку накривали віком з висячим замком^[12].

Галерея

• 
  Скриня з розписом
• 
  Стара скриня
• 
  Скриня з розписом Батурин
• 
  Скриня ообита залізом Батурин
• 
  Скриня, Чорнухи

Див. також

• Кассоне
• Кофр
• Скринька
• Бамбетель
• Комод
• Секретер
• Ящик
• Шухляда
• Коробка
• Рундук Деві Джонса
• П'ятнадцять осіб на скриню мерця
• Моряцька скриня