Александар Теодоров-Балан

Александар Теодоров-Балан (болг. Александър Теодоров-Балан; нар. 27 жовтня 1859, Кубей, Бессарабська область, нині Болградський район Одеської області, Україна — пом. 12 лютого 1959, Софія) — болгарський лінгвіст і літературознавець, академік, перший ректор Софійського університету.

Александар Теодоров-Балан
болг. Александър Теодоров-Балан
Народився	27 жовтня 1859(1859-10-27)[1]  Кубей, Аккерманський повіт, Бессарабська область, Російська імперія
Помер	12 лютого 1959(1959-02-12)[1] (99 років)  Софія, Народна Республіка Болгарія
Країна	Болгарія
Діяльність	мовознавець, історик, викладач університету, історик літератури
Alma mater	Карлів університет Болградська гімназія імені Г.С. Раковського Лейпцизький університет
Заклад	Софійський університет Святого Климента Охридського
Посада	Rector of Sofia University “St. Kliment Ohridski”d
Вчене звання	почесний доктор Софійського університетуd
Відомі учні	Анастас Іширков
Членство	Болгарська академія наук Bulgarian geographical societyd Bulgarian Constitutional Clubsd
Брати, сестри	Георгій Тодоров Martin Todorovd Atanas Teodorovd Mihail Balanskid
Діти	Stanislav Baland Milko Baland Vladimir A. Baland
Александар Теодоров-Балан у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Балан.

Біографія

Народився в селі Кубей, яке за три роки до його народження за Паризьким миром 1856 перейшло від Російської імперії Молдавському князівству, а в рік його народження увійшло до складу об'єднаної Румунії.

Навчався філології в Карловому (Прага) і Лейпцизькому університетах. Докторська дисертація, захищена в Празі — «О звуке ь в новоболгарском языке». З 1884 в Софії, працював в Міністерстві народної освіти, викладав історію та діалектологію мови у Вищому педагогічному училищі. У 1888 на базі училища заснований Софійський університет. Теодоров-Балан був обраний в січні 1889 першим ректором університету і ще кілька разів обирався на цей пост. Всього він пропрацював в університеті 70 років.

1907-1910 — секретар Болгарського екзархату. З 1939 — почесний доктор Софійського університету і академік БАН.

Одружений з француженкою Жюлі Гресо, яка померла від туберкульозу; син Мілко — професор рентгенології і анатомії, Володимир — льотчик і авіаінженер, молодший син Станіслав, секретар царя Бориса III.

Вибрані твори

• Паисий Хилендарски. История славянобългарская (1762), Пловдив 1898
• Софроний Врачански…, С. 1906
• Кирил и Методий. Жития…, С. 1920
• Нова българска граматика, С. 1940
• Борба за съвременен правопис (1921 – 1923 г.), С. 1924
• Нова българска граматика за всякого, С. 1958
• Избрани произведения, С. 1987
• Книга за мене си, С. 1988