Александрович-Дочевський Андрій Ігорович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Александрович.

Александрович-Дочевський Андрій Ігорович (нар. 7 липня 1958, м. Київ) — радянський і український художник театру, живописець. Член НСХУ (1989), НСТДУ (1995), Асоціації сценографів України (1993). Заслужений діяч мистецтв України (1998). Переможець конкурсу «Київська пектораль» в номінації «Найкраща сценографія» (1993, 1994, 2004, 2005)^[1].

Александрович-Дочевський Андрій Ігорович
Народження	7 липня 1958(1958-07-07) (67 років)  Київ, Українська РСР, СРСР
Країна	СРСР  Україна
Діяльність	художник, сценограф
Член	Національна спілка художників України
Нагороди

Життєпис

Син художника І. Б. Александровича. Закінчив Республіканську художню школу (1976), Київський художній інститут (1983, викладачі з фаху — Д. Д. Лідер, С. П. Подерев'янський, І. В. Биченкова, О. В. Бобровников^[2]). Працював художником костюмів на Одеській кіностудії художніх фільмів (1983—1986), художником-постановником у Львівському і Київському ТЮГах (1987—1991), у театрах Німеччини, Польщі та інших країн.

Від 1992 — головний художник Київського національного академічного театру ім. І. Франка. Співпрацював з такими видатними режисерами, як С. Данченко, Р. Віктюк, С. Мойсеєв, Ю. Одинокий, Д. Чирипюк, П. Ільченко та ін.

З 2002 р. викладає у НАОМА, з 2004 завідувач кафедри сценографії та екранних мистецтв, керівник навчально-творчої майстерні сценографії та екранних мистецтв^[3].

Учасний багатьох вітчизняних та зарубіжних виставок.

Роботи художника знаходяться у Міжнародному музеї дитячих театрів (Москва), музеї театрального, музичного та кіномистецтва України, Київському музеї Лесі Українки, у приватних колекціях в Україні, Естонії, Німеччині, Польщі, США,

Сценографія

Як сценограф здійснив понад 80 постановок^[1]. Серед них:

Тернопільський обласний музично-драматичний театр (нині академічний обласний український драматичний театр імені Тараса Шевченка)

• 1988 — «Вікторина» за радіоп'єсою В. Метлінґа.
• 1990 — «Гамлет» В. Шекспіра.

Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка

• 1992 — «Хто зрадить Брута?» за М. Гоголем (худ. по костюмах О. Богатирьова). Пост. С. Мойсеєва.
• 1992 — «Зимовий вечір» М. Старицького. Пост. С. Данченка.
• 1993 — «Патетична соната» М. Куліша. Пост. С. Данченка.
• 1994 — «Росмерсхольм» Г. Ібсена. Пост. С. Данченка.
• 1995 — «Крихітка Цахес» Я. Стельмаха, вірші Б. Стельмаха за мотивами повісті Е. Т. А. Гофмана (худ. по костюмах Н. Рудюк, Н. Лапчик). Пост. С. Данченка.
• 1995 — «Стережися лева» Я. Стельмаха (худ. по костюмах Н. Лапчик). Пост. Д. Чирипюка.
• 1996 — «Приборкання норовливої» В. Шекспіра. Пост. С. Данченка.
• 1997 — «Король Лір» В. Шекспіра (худ. по костюмах Т. Соловйова). Пост. С. Данченка.
• 1999 — «Кін IV» Г. Горіна. Худ. кер. вистави С. Данченко, пост. А. Хостікоєва.
• 1999 — «Кохання в стилі бароко, або Любов з неохоти» Я. Стельмаха за мотивами п′єси І. Карпенка-Карого «Паливода XVIII століття» (худ. по костюмах Т. Соловйова). Пост. С. Данченка, реж. Д. Чирипюк.
• 2000 — «За двома зайцями» М. Старицького (худ. по костюмах Т. Соловйова). Пост. С. Данченка, реж. П. Ільченко.
• 2000 — «Пігмаліон» Б. Шоу (худ. по костюмах Т. Соловйова). Пост. С. Данченка, реж. С. Кляпньов.
• 2001 — «Леді і Адмирал» Т. Реттігана (худ. по костюмах Т. Соловйова). Пост. Ю. Кочевенка.
• 2002 — «Мама, або Несмачний витвір на дві дії з епілогом» Ст. Віткевича (худ. по костюмах Т. Соловйова). Реж.-пост. З. Наймола^[4].
• 2003 — «Божественна самотність» («Оксана») О. Денисенка (худ. по костюмах Т. Соловйова). Пост. О. Білозуба.
• 2003 — «Ех, мушкетери, мушкетери...» Є. Євтушенка (худ. по костюмах Н. Рудюк). Реж.-пост. Д. Чирипюк, П. Ільченко.
• 2004 — «Брати Карамазови» за Ф. Достоєвським (худ. по костюмах Т. Соловйова). Реж.-пост. Ю. Одинокий.
• 2005 ― «Соло-мія» (худ. по костюмах Т. Соловйова). Реж.-пост. О. Білозуб.
• 2005 — «Наталка Полтавка» І. Котляревського (худ. по костюмах Л. Нагорна). Реж.-пост. О. Ануров.
• 2006 ― «Соло для годинника з передзвоном» О. Заградника (худ. по костюмах Т. Соловйова). Реж.-пост. О. Білозуб.
• 2007 ― «Весілля Фігаро» П.-О. Бомарше (худ. по костюмах Н. Рудюк). Реж.-пост Ю. Одинокий.
• 2007 — «Кайдашева сім′я» І. Нечуя-Левицького (худ. по костюмах Л. Нагорна). Реж.-пост. П. Ільченко, реж. В. Коляда.
• 2007 — «В неділю рано зілля копала» Н. Нежданої за мотивами повісті О. Кобилянської (худ. по костюмах Л. Нагорна). Реж.-пост. Д. Чирипюк.
• 2009 ― «Скандальна пригода містера Кетла та місіс Мун» Дж. Прістлі (худ по костюмах Н. Рудюк). Реж.-пост. Ю. Одинокий.
• 2011 ― «Романси. Ностальгія» за мотивами п′єси М. Себастіану «Безіменна зірка». Реж.-пост. О. Білозуб.
• 2012 ― «Перехресні стежки» за мотивами повісті І. Франка. Реж.-пост. Д. Чирипюк.
• 2015 — «Ерік XIV» А. Стріндберга. Реж.-пост. С. Мойсеєв.
• 2016 — «Три товариші» за Е. М. Ремарком (худ. по костюмах Н. Рудюк). Реж.-пост. Ю. Одинокий.
• 2018 — «Дорога Памела» Дж. Патрика (худ. по костюмах К. Маркуш). Реж.-пост. Д. Чирипюк, реж. О. Зубков.

Київський академічний Молодий театр

• 2000 — «Гамлет» В. Шекспіра.
• 2003 — «Дядя Ваня» А. Чехова.
• 2006 — «Московіада» Ю. Андруховича.

Театр Польський (Бельсько-Бяла, Польща)

• 1995 —«Приборкання норовливої» В. Шекспіра.
• 1996 — «Вишневий сад» А. Чехова.
• 1996 — «Бал в опері» Ю. Тувіма^[3].

Театр ім. Юліуша Остерви (Гожув-Великопольський, Польща)

1995  — «Життя є свято» Р. Роллана^[3].

Фільмографія

«Казки старого чарівника» (1984, художник по костюмах та епізод. роль).

Відзнаки

• Заслужений діяч мистецтв України (1998).
• Переможець конкурсу «Київська пектораль» в номінації «Найкраща сценографія» (1993, 1994, 2004, 2005).
• «Медаль Мічеслава Дембовського» за сценографію до вистави «Приборкання норовливої», «Театр польський», м. Бельсько-Бяла, Польща (1995).
• Лауреат премії імені Лесі Українки (2007)^[5].