Александрович Андрій Іванович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Александрович.

Андрій Іванович Александрович (біл. Андрэй Александровіч, 22 січня 1906, Мінськ — 6 січня 1963) — білоруський радянський поет. Член-кореспондент АН БРСР. Член КПРС з 1930.

Андрій Іванович Александрович
Андрэй Аляксандровіч
Псевдонім	А. А-віч, А. Андр., Андр. Ал-іч, А. Худніцкі і Чыгуначнік Бэцін
Народився	22 січня 1906(1906-01-22)  Мінськ, Російська імперія[1]
Помер	6 січня 1963(1963-01-06)[1] (56 років)  Московська область, РРФСР, СРСР
Поховання	Східне кладовище
Країна	Білоруська Народна Республіка  СРСР
Національність	білорус
Діяльність	публіцист, перекладач, поет, дитячий письменник, літературний критик
Alma mater	Minsk Belarusian Pedagogical Colleged (1925) і Q116642830? (1930)
Заклад	Q107107239?, Malady aratyd, Спілка білоруських письменників, Інститут літератури імені Янки Купалиd і Q84231291?
Знання мов	білоруська
Мова творів	білоруська
Роки активності	1921—1963
Членство	СП СРСР, Маладняк (літературне об'єднання, Білорусь), БелАПП, Спілка білоруських письменників і All-Byelorussian Central Executive Committeed
Брати, сестри	Alesia Aleksandrovičd
Александрович Андрій Іванович у Вікісховищі

Біографічні відомості

Народився в Мінську. Друкувався з 1921. Оспівував соціалістичні перетворення рідного краю («До молоді», «Ковалям життя»), зростання радянської людини (поема «Двадцять»). У поемі «Тіні на сонці» (1927–1930) таврував ворогів соціалістичної революції періоду громадянської війни в Білорусі та в Україні. У віршах «За столом братерським», «Немов коріння дуба» та інших славив дружбу народів СРСР.

Окремі твори Александровича перекладені українською мовою.

Твори

Тв.: Білоруською мовою — Выбранае. Мінск, 1958.