Алессандро Марчелло

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Марчелло.

Алесса́ндро Марче́лло (італ. Alessandro Ignazio Marcello; 1 лютого 1673, Венеція — 19 червня 1747, Венеція) — венеціанський композитор-любитель. Брат Бенедетто Марчелло.

Алессандро Марчелло
італ. Alessandro Marcello
Основна інформація
Дата народження	24 серпня 1673(1673-08-24)[1][2][3]
Місце народження	Венеція, Венеційська республіка[4]
Дата смерті	19 червня 1747(1747-06-19)[1][2] (73 роки)
Місце смерті	Венеція, Венеційська республіка[4]
Поховання	Villa Giustid
Громадянство	Венеційська республіка
Професії	композитор, математик, правник, поет, філософ
Освіта	Падуанський університет
Magnum opus	Concerto for Oboe and Strings in D minord
Псевдоніми	Eterio Stinfalico
Членство	Академія делла Круска і Аркадська академія
Брати, сестри	Бенедетто Марчелло
Файли у Вікісховищі

Життя і творчість

Алессандро Марчелло походив із дворянської родини. Перш за все він був математиком, філософом і поетом. Музику Марчелло складав для свого задоволення і вважався композитором-аматором.

У числі збережених творів А. Марчелло — 12 сольних кантат, 12 скрипкових сонат, а також 18 концертів для різних інструментів з оркестром. Найвідомішим з них є вперше опублікований в 1717 році концерт для гобоя і струнних ре мінор (раніше помилково приписувалися Б.Марчелло). Його перекладення для клавіру пізніше виконав Йоганн Себастьян Бах (BWV 974). Свої твори публікував під псевдонімом Етеріо Стінфаліко (італ. Eterio Stinfalico).

Твори

• 12 сольних кантат (1708)
• 18 Концертів для різних інструментів з оркестром, зокрема «Концерт для гобоя і струнних ре мінор» (1717)
• 12 скрипкових сонат (1738)

Джерела

• Алессандро Марчелло [Архівовано 2 березня 2015 у Wayback Machine.](рос.)