Алешковський Петро Маркович

Петро Маркович Алешковський (22 вересня 1957, Москва, СРСР) — радянський і російський письменник, теле- і радіоведучий, журналіст, історик, археолог.

Алешковський Петро Маркович
Народився	22 вересня 1957(1957-09-22) (68 років) або 12 вересня 1957(1957-09-12)[1] (68 років)  Москва, СРСР
Країна	СРСР  Росія
Діяльність	антрополог, археолог, історик, журналіст, письменник, телеведучий
Alma mater	Історичний факультет МДУ
Знання мов	російська[2]
Мова творів	російська
Батько	Алешковський Марк Хаїмович
Мати	Наталя Германівна Недашивінаd
У шлюбі з	Тамара Натанівна Ейдельман
Діти	Митя Алешковськийd
Алешковський Петро Маркович у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Алешковський.

Родина

Дід - Герман Олександрович Недошивін (1910-1983), мистецтвознавець і теоретик мистецтва; бабуся - Наталія Юріївна Недошивіна (до шлюбу Зограф; 1907-1984), мистецтвознавиця (її дід - зоолог Микола Юрійович Зограф, її брат - театрознавець Микола Георгійович Зограф)^[3].

Мати — археологиня Наталія Германівна Недошивіна, батько — археолог Марк Хаїмович Алешковський (його брат — Юз Алешковський).

Син — фотограф Митя Алешковський; дочка — Ганна Алешковська; тесть — історик Натан Ейдельман. Дружина — викладач історії та блогер Тамара Ейдельман.

Онуки — Олександра та Катерина.

Біографія

У 1979 закінчив історичний факультет Московського державного університету імені М. В. Ломоносова на кафедрі археології^[4].

Протягом шести років брав участь у роботах з реставрації пам'яток Російської Півночі: Великого Новгорода, а також Кирило-Білозерського, Ферапонтова та Соловецького монастирів.

У 2007-2008 вів щотижневу колонку у журналі «Російський репортер». З 2008 пише нариси до того ж журналу. Веде програму «Абетка читання» на радіо «Культура». На Радіо Росії (Москва) та телеканалі «Культура» веде бесіди з науковцями у програмі «Факультет непотрібних речей»^[5][6].

Твори

• 1988 — «Як новгородці на Югру ходили. Розповідь про новгородців, відважних мореплавців XII століття»
• 1995 — роман «Арлекін, або Життєпис»
• 1995 — збірка «Голосу з хору»
• 1997 — роман «Володимир Чигринцев»
• 1999 — збірка «Сьома валізка»
• 2002 — повість «Чайки»
• 2003 — «Рудл і Брудл»
• 2006 — роман «Риба. Історія однієї міграції»
• 2009 — роман «Інститут сновидінь»
• 2010 — «Від Москви ...»
• 2010 — роман «Зворотний бік Місяця»
• 2011 — збірка «Життєпис тхора»
• 2015 — роман «Фортеця»
• 2020 — роман «Секретики»

Визнання

• 1994 - короткий список премії «Російський Букер» за збірку «Життєпис Хорька»
• 1996 - короткий список премії «Російський Букер» за роман «Володимир Чигринцев»
• 2006 - короткий список премії «Велика книга" за роман «Риба»
• 2016 – лауреат премії «Російський Букер» за роман «Фортеця»