Алфьоров Ігор Олександрович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Алфьоров.

І́гор Олекса́ндрович Алфьо́ров (25 січня 1930, Костянтинівка — 13 лютого 1978, Київ) — український радянський архітектор.

Ігор Олександрович Алфьоров
Народження	25 січня 1930(1930-01-25)  Мар'їнський район, Сталінська округа, Українська СРР, СРСР
Смерть	13 лютого 1978(1978-02-13) (48 років)  Київ, Українська РСР, СРСР
Поховання	Байкове кладовище
Країна	СРСР
Навчання	Харківський національний університет будівництва та архітектури
Діяльність	архітектор
Праця в містах	Київ, Харків, Подільськ, Новий Донбас, Гуляйполе, Жовті Води
Найважливіші споруди	Монумент на честь проголошення Радянської влади в Україні(співавтор)
Містобудівні проєкти	Генеральні плани міст Харків, Котовськ, Новий Донбас, Гуляйполе, Жовті Води та ін. (у співавт.)
Нагороди

Біографічні дані

Народився 25 січня 1930 року в селі Костянтинівці (нині Мар'їнського району Донецької області) у родині службовця.

У 1955 році закінчив Харківський інженерно-будівельний інститут.

Трудову діяльність розпочав у 1955 році інженером відділу капітального будівництва заводу «Червоний Жовтень» у місті Харкові. З 1956 по 1965 рік працював архітектором, начальником архітектурно-планувальної майстерні Харківського проектного інституту «Харківпроект». Член КПРС з 1959 року.

У 1965—1975 роках — головний архітектор міста Харкова. У 1975—1978 роках — 1-й заступник голови Державного комітету Ради Міністрів УРСР у справах будівництва (Держбуду УРСР).

Могила Ігора Алфьорова

Помер 13 лютого 1978 року в Києві. Похований на Байковому кладовищі.

Творчість

Брав участь у розробці генеральних планів таких міст як:

• Котовськ (1957),
• Новий Донбас (1958),
• Гуляйполе, Білопілля, Ворожба (всі — 1960),
• Жовті Води (1963),
• Харків (1967).

У 1961—1962 роках — керівник розробки генеральних планів Ханоя (В'єтнам).

Монумент на честь проголошення Радянської влади в Україні в Харкові

Співавтор:

• монумента на честь проголошення Радянської влади в Україні (1975, Харків),
• меморіального комплексу Слави (1977, Харків).

Нагороди та премії

• орден «Знак Пошани»
• Державна премія УРСР імені Тараса Шевченка (за 1977 рік разом з В. І. Агібаловим, Я. Й. Риком, М. Ф. Овсянкіним, С. Г. Світлорусовим (скульпторами), А. О. Максименком, Е. Ю. Черкасовим (архітекторами) за монумент на честь проголошення радянськоївлади в Україні у місті Харкові)^[1].