Альфа (літера)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Альфа.

А́льфа (велика Α, мала α; грец. ἄλφα) — перша буква грецького алфавіту.

Альфа (літера)
Вимова
давня	[a]
сучасна	[a]
Схожі
латиниця	A
кирилиця	А
гебрейська	א
арабська	ا
Транскрипція
Із давньої	a
Із сучасної	a
Кодування
Велика
Код Юнікод	U+0391
Назва Юнікод	GREEK CAPITAL LETTER ALPHA
HTML	Α
HTML-сутність	Α
Мала
Код Юнікод	U+03B1
Назва Юнікод	GREEK SMALL LETTER ALPHA
HTML	α
HTML-сутність	α

Грецька абетка
Α α — альфа	Β β — бета
Γ γ — гамма	Δ δ — дельта
Ε ε — епсилон	Ζ ζ — дзета
Η η — ета	Θ θ — тета
Ι ι — йота	Κ κ — каппа
Λ λ — лямбда	Μ μ — мю
Ν ν — ню	Ξ ξ — ксі
Ο ο — омікрон	Π π — пі
Ρ ρ — ро	Σ σ ς — сигма
Τ τ — тау	Υ υ — іпсилон
Φ φ — фі	Χ χ — хі
Ψ ψ — псі	Ω ω — омега
Застарілі
Ϝ ϝ — дигамма	Ϛ ϛ — стигма
Ͱ ͱ — хета	Ϻ ϻ — сан
Ϟ(Ϙ) — коппа	Ϡ(Ͳ) — сампі
Ϸ ϸ — шо

Історія

Походить від літери «алеф» () фінікійського алфавіту. Назва фінікійської літери буквально означає «віл» чи «проводир»^[1].

Використовування

Велика альфа, через її візуальну тотожність латинській A, поза грецькою абеткою не використовується. Мала буква α використовується для позначення зірки у складі сузір'я, термодинамічних фаз, альфа-частинок, спектральних ліній, сталої тонкої структури, коефіцієнта теплового розширення, кутів різної природи тощо.

У культурі

• У романі О. Гакслі «Прекрасний новий світ» найвища каста людей майбутнього названа «альфами».

У Біблії

Альфа разом з омегою присутні в книзі Об'явлення Івана Богослова 1:8,11; 21:6; 22:13, і представлені в порядку Альфа і Омега відповідно (винятково Об. 1:11). Вони значать перше і останнє. (Геб. 12:2; Іс. 41:4; 44:6; Об. 1:11,17; 2:8). Відповідно до символів ранньої християнської церкви ці дві літери часто об'єднані із хрестом або з монограмою Христа, щоб позначити Його божественність.