Альфред Кіттнер

Альфред Кіттнер (нім. Alfred Kittner; 24 листопада 1906, Чернівці, Австро-Угорщина — 14 серпня 1991, Дюссельдорф, Німеччина) — німецький письменник єврейського походження з Буковини.

Альфред Кіттнер
нім. Alfred Kittner
Народився	24 листопада 1906(1906-11-24)[1][2]  Чернівці, Цислейтанія, Австро-Угорщина
Помер	14 серпня 1991(1991-08-14)[1][2] (84 роки)  Дюссельдорф, Німеччина[1]
Країна	Австро-Угорщина  Румунське королівство  СРСР  СРР  Німеччина
Діяльність	письменник
Alma mater	Вроцлавський університет
Знання мов	німецька[2]

Біографія

У 1914 році на початку Першої світової війни Кіттнер разом із сім'єю втік від російського фронту з Чернівців до Відня, але в 1918 році повернувся. Після завершення війни Буковина стала частиною Королівства Румунія, і Кіттнер два роки проходив військову службу в румунській армії.

Вивчав германістику у Бреслау, але перервав навчання у 1931 році та повернувся до Чернівців. З 1932 по 1935 рік працював редактором у газеті Der Tag.

У 1940 році Північна Буковина була приєднана до СРСР, а в 1941 році окупована румунсько-німецькими військами. Кіттнера помістили до гетто, а в 1942 році депортували до Трансністрії, де він був змушений до важкої праці у каменоломні й утримувався в таборах. У 1944 році його звільнила Червона армія, після чого він знову оселився в радянських Чернівцях. У 1945 році переїхав до Бухареста.

У 1958 році Кіттнер став співробітником румунської служби безпеки Секурітате. Йому було присвоєно псевдонім Людвіг Леопольд (пізніше також Лалу, Кароль або Андрій Кароль)^[3]. За завданням спецслужб Кіттнер повідомляв відомості про письменників Альфреда Марґула-Шпербера, Оскара Вальтера Цізека, Пауля Шустера, Дітера Шлезака^[4] та Петре Стоїку.

Незважаючи на спроби звільнитися від цієї співпраці, у 1977 році Кіттнера знову активували як агента. У 1979 році він написав листа, в якому погрожував вчинити самогубство, якщо служба безпеки не припинить тиск. У внутрішньому звіті Секурітате від 31 січня 1979 року зафіксовано, що співпраця з ним була припинена^[5].

Після смерті дружини у 1980 році Кіттнер емігрував до ФРН, де оселився в Дюссельдорфі й там помер.

Твори

• Der Wolkenreiter: Gedichte 1928–1938, Чернівці, Literaria, 1938.
• Hungermarsch und Stacheldraht: Verse von Trotz und Zuversicht, Бухарест, ESPLA, 1956.
• Flaschenpost: Ausgewählte Gedichte, Бухарест, Kriterion, 1970.
• Gedichte, Бухарест, Albatros, 1973.
• Schattenschrift: Gedichte 1925–1987, Ахен, Rimbaud, 1988. ISBN 3-89086-966-1
• Erinnerungen 1906–1991, Ахен, Rimbaud, 1996. ISBN 3-89086-873-8
• Der Wolkenreiter: Gedichte 1925–1945, Ахен, Rimbaud, 2004. ISBN 3-89086-699-9
• Wahrheitsspiel: Gedichte 1945–1991, Ахен, Rimbaud, 2005. ISBN 3-89086-819-3
• У співавторстві: Helmut Braun (ред.): „My dear Roisele!“ Itzig Manger – Elieser Steinbarg. Jiddische Dichter der Bukowina. Üxheim, 1996. ISBN 978-3-86575-255-0^[6]

Крім того, було опубліковано його листування з Розою Ауслендер. 2006. ISBN 3-89086-581-X.