Аль-Ахталь

Аль-Ахталь ат-Таглібі, справжнє ім'я Гійас ібн Гаус (араб. الأخطل التغلبي, близько 640 — близько 710) — арабський поет. Належав до арабського християнського племені тагліб. Жив в Дамаску при дворах омейядських халіфів^[4].

Аль-Ахталь
араб. الأخطل التغلبي
Народився	640[1][2][3]  Аль-Хіра, Наджаф, Ірак
Помер	710[2][3]  Джезіре
Країна	Омеядський халіфат
Діяльність	поет
Знання мов	арабська[1]
Мова творів	арабська
Жанр	панегірик, сатира і хамріят
Конфесія	християнство

Ім'я

Ахталь — прізвисько, означає — «балакун» або «людина з довгими, висячими вухами». На жаль, час і причини отримання такого імені не відомі.^[5]

Творчість

Багата поетична спадщина аль-Ахталя включає в себе політичну поезію, численні панегірики Омейядам і їх іракським намісникам. Блискучі полемічні вірші на адресу його суперника Джарір ібн Атіі принесли аль-Ахталю широку популярність в мусульманському світі. Аль-Ахталь був також великим майстром поезії про вино. Ці вірші відрізняються точністю і яскравістю деталей і часто виростають в живі і реалістичні картини дійсного життя, передають особисті переживання, радощі й прикрощі любові і дружби і т. ін. Творчість аль-Ахталя зазнала впливу доісламскої арабської поезії.