Амалія Родрігіш

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Родрігіш.

Ама́лія да Пієда́де Реборда́у Родрі́гіш (порт. Amália da Piedade Rebordão Rodrigues; нар. 1 (або 23) липня 1920, Лісабон — †6 жовтня 1999, Лісабон) — португальська співачка фаду, акторка, «голос Португалії», «королева фаду», одна з найкращих співачок XX століття.

Амалія Родрігіш
порт. Amália da Piedade Rebordão Rodrigues
королева фаду Амалія Родрігіш
Ім'я при народженні	порт. Amália da Piedade Rebordão Rodrigues
Прізвисько	Rainha do Fado
Псевдо	королева фаду
Народилася	23 липня 1920(1920-07-23)[1][2][…]  Пена, Арроюш, Лісабон, Португалія[3]
Померла	6 жовтня 1999(1999-10-06)[1][2][…] (79 років)  Лісабон, Португалія[3]  ·інфаркт міокарда
Поховання	Національний Пантеон
Країна	Португалія
Діяльність	акторка, співачка, музикантка, студійна виконавиця, fado singer
Галузь	фаду
Знання мов	португальська[1][4], іспанська, французька і англійська
Роки активності	з 1939
Брати, сестри	Celeste Rodriguesd
Автограф
Нагороди
IMDb	ID 0735052
Сайт	amalia.com
Медіафайли у Вікісховищі

Світової слави набула як «королева фаду», стала символом португальської культури, іншими словами її послом у світі. З'являлась у різних телепрограмах за кордоном, де співала не тільки фаду і традиційну португальську музику, але і музику іноземного походження: французького, американського, іспанського, італійського, бразильського. Зробила вагомий внесок в історію самого фаду, оскільки почала співати поеми великих португальських класиків, а згодом і сучасних — таких як Давід Монрау Феррейра, Педру Омень де Меллу серед інших.

Похована в Національному пантеоні, серед найвідоміших португальців.

Біографія

Народилася в столичному кварталі Пена, у бідній багатодітній сім'ї п'ятою дитиною (з дев'яти). Точна дата народження співачки невідома: у її свідоцтві про народження написано 23 липня 1920 року, хоча сама співачка як і її офіційний сайт вказують на 1 липня того ж року. Її батько, чоботар за фахом, прибув до Лісабона з північного міста Фундан у пошуках роботи. Мабуть саме тому Амалія завжди вважала дату свого народження саме 1 липня — сезон збору черешень в Фундані. Проте за 14 місяців перебування у Лісабоні, батько не знайшов постійної роботи і був змушений повернутися у Фундан. Амалія залишилася у Лісабоні, де виховувалася бабусею по материнській лінії. Бабуся була неписемною, і Амалія почала ходити до школи у віці 9 років, проте змушена була перервати навчання у 12-річному віці, як це часто траплялося у бідних родинах тих часів. Співати почала ще з дитинства. Дебютувала у 1938 році, у 1940 році вийшла заміж за гітариста-аматора Франсішку да Круж (розвелась у 1943 році). У 1942 році виступила в Мадриді.

Перші записи зробила у 1945 році в Бразилії, де з величезним успіхом давала концерти протягом 4 місяців. У 1949 році гастролювала в Парижі, у 1956 році, ще раз — в знаменитому залі «Олімпія». Протягом свого життя записала 170 альбомів. З 1947 року почала зніматися в кіно: перша роль — в музичній драмі Арманду де Міранда «Чорні плащі» (1947), а роль у фільмі французького кінорежисера Анрі Вернея «Лісабонські закохані» (1955) принесла їй європейську популярність. Останній раз вона знялася у фантастичній стрічці Віма Вендерса «До кінця світу» (1991). У 1950—1970-х давала концерти у Нью-Йорку, Лондоні, Дубліні, Трієсті, Римі, Берні, Токіо і Москві. У 1980-х стала виступати як композитор.

На честь п'ятдесятиріччя на сцені Амалія Родрігіш отримала у 1989 році почесну нагороду з рук президента Португалії Маріу Суаріша. Папа Іван-Павло II удостоїв її особистої аудієнції. У 1990 році Амалія залишила сцену.

Померла Амалія у віці 79 років вранці 6 жовтня 1999 року у Лісабоні, за кілька годин після повернення зі свого будинку в Алентежу. У той же день прем'єр-міністр Антоніу Гутерреш оголосив 3-денну національну жалобу в країні. Спочатку її поховали на цвинтарі «Празереш» португальської столиці, а через два роки (у липні 2001 року) прах співачки було перенесено до Національного пантеону Португалії — місця, де поховані деякі відомі португальці.

Про неї зняли документальні фільми Бруну де Алмейда «Амалія — у Нью-Йорку» (1991), «Амалія на Всесвітній виставці 1998 року» (1998), «Амалія — таке ось дивне життя» (1995), «Мистецтво Амалії» (2000). Архівні кадри зі співачкою були використані у фільмі Карлоса Саура «Фаду» (2007).

Вважалась символом португальської культури, португальської мови і фаду. Тому за часів Нової Держави розглядалася (як «королева фаду») як одна з трьох F характерних для Португалії часів диктатури: фаду, футбол, Фатіма. Співпрацювала з Комуністичною партією Португалії, у часи її заборони диктаторським режимом Салазара.

Церква Св. Енграсії, Національний Пантеон, місце де похована Амалія

Саркофаг Амалії: завжди з квітами

Дискографія

• Perseguição (1945)
• Tendinha (1945)
• Fado do Ciúme (1945)
• Ai Mouraria (1945)
• Maria da Cruz (1945)
• Ai Mouraria 1951/52
• Sabe-se Lá 1951/52
• Novo Fado da Severa (1953)
• Uma Casa Portuguesa (1953)
• Primavera (1954)
• Tudo Isto é Fado (1955)
• Foi Deus (1956)
• Amália no Olympia (1957)
• Povo que Lavas no Rio (1963)
• Estranha Forma de Vida (1964)
• Amália Canta Luís de Camões (1965)
• Formiga Bossa Nossa (1969)
• Amália e Vinicius (1970)
• Com que Voz (1970)
• Fado Português (1970)
• Oiça Lá ó Senhor Vinho (1971)
• Amália no Japão (1971)
• Cheira a Lisboa (1972)
• A Una Terra Che Amo (1973)
• Amália no Canecão (1976)
• Cantigas da Boa Gente (1976)
• Lágrima (1983)
• Amália na Broadway (1984)
• O Melhor de Amália — Estranha Forma de Vida (1985)
• O Melhor de Amália volume 2 — Tudo Isto é Fado (1985)
• Obsessão (1990)
• Abbey Road 1952 (1992)
• Segredo (1997)

Аудіоприклади