Маріу Суаріш

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Суаріш.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Лопіш.

Ма́ріу Албе́рту Но́брі Ло́піш Суа́ріш (порт. Mário Alberto Nobre Lopes Soares МФА: [ˈmaɾju alˈβɛɾtu ˈnɔβɾɨ ˈlɔpɨʃ suˈaɾɨʃ]; 7 грудня 1924, Лісабон — 7 січня 2017, Лісабон) — португальський державний і політичний діяч, соціаліст. 17-й Президент Португалії з 10 березня 1986 по 9 березня 1996 року. Був також двічі прем'єр-міністром Португалії, 5-м і 12-м після Революції гвоздик.

Маріу Суаріш
порт. Mário Soares
Маріу Суаріш
17-й президент Португалії
10 березня 1986 — 9 березня 1996
Попередник	Рамалью Іаніш (президент Португалії)
Наступник	Жорже Сампаю (президент Португалії)
прем'єр-міністр Португалії (5-й після Революції гвоздик)
23 липня 1976 — 28 серпня 1978
Попередник	Алмейда і Кошта
Наступник	Нобре да Кошта
прем'єр-міністр Португалії (12-й після Революції гвоздик)
9 червня 1983 — 6 листопада 1985
Попередник	Пінту Балсемау
Наступник	Каваку Сілва
Народився	7 грудня 1924(1924-12-07) Лісабон, Португалія
Помер	7 січня 2017(2017-01-07) (92 роки) Лісабон, Португалія
Похований	Prazeres Cemeteryd
Відомий як	політик, адвокат, письменник
Місце роботи	Університет Верхньої Бретані Ренн II[1][2]
Країна	Португалія[3]
Alma mater	Лісабонський університет
Політична партія	Соціалістична партія
Батько	João Lopes Soaresd[4]
У шлюбі з	Maria Barroso
Діти	Жоау Соарешd
Релігія	атеїзм і невідомо
Нагороди	Кавалер Золотого ланцюга ордена Пія IX
Підпис
fmsoares.pt
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Син педагога, закінчив історично-філософський факультет Лісабонського університету (1951 рік), згодом юридичний факультет того ж університету (1957 рік). Суаріш ще студентом вступив в Комуністичну партію (вийшов у 1951 році) і брав активну участь у боротьбі проти диктаторського режиму Салазара. Суаріша неодноразово заарештовували, що позбавило його можливості працювати за фахом викладачем історії та географії і змусило його стати юристом. Суаріш брав активну участь у виборчих кампаніях опозиції, в тому числі і в президентській кампанії Умберту Делгаду в 1958 році. Поступово його погляди ставали менш комуністичними, і в квітні 1964 року він взяв участь у створенні в Женеві партії Соціалістична дія Португалії. У березні 1968 року Суаріш з родиною був висланий в Сан-Томе і Принсіпі, але вже через 8 місяців після приходу до влади Марселу Каетану йому було дозволено повернутися на батьківщину. У 1970 році Суаріш був змушений виїхати за кордон, де у 1973 році брав участь у створенні Соціалістичної партії Португалії і був обраний її Генеральним секретарем.

Політична діяльність після 1974 року

За кілька днів (28 квітня 1974 року) після Революції гвоздик Суаріш повернувся на батьківщину, де став Міністром у справах заморських територій Ради національного порятунку, і, зокрема, вів на цій посаді переговори про незалежність Мозамбіку з лідером ФРЕЛІМО Саморою Машелом. Після перемоги соціалістів на парламентських виборах у 1976 році Суаріш сформував уряд меншості після невдалих переговорів про коаліцію з комуністами. Жорсткі заходи, вжиті Суарішом для стабілізації економіки країни зробили його непопулярним і змусили піти через два роки у відставку. Після перемоги лівих сил на парламентських виборах у 1983 році Суаріш знову став прем'єр-міністром, сформувавши коаліцію соціалістів і соціал-демократів. Головним його досягненням на цій посаді стала успішна підготовка до вступу Португалії в ЄС. У 1985 році Суаріш програв парламентські вибори соціал-демократам на чолі з Анібалом Каваку Сілвою, але в 1986 році, зумівши згуртувати ліві сили, здобув перемогу з незначною перевагою в другому турі президентських виборів над Діогу Фрейташем ду Амаралом, який лідирував у першому турі, а в 1991 році був переобраний в першому ж турі за підтримки як соціалістів, так і соціал-демократів.

У 1991 році заснував власну фундацію.

Після відходу з поста президента Республіки Суаріш був в 1999—2004 роках депутатом Європейського парламенту, а в 2006 році знову став офіційним кандидатом соціалістів на президентських виборах, де програв Анібалу Каваку Сілві та незалежному лівому Мануелові Алегре, набравши менше 15 % голосів.

Результати виборів

Президентські вибори 1986 року

Перший тур 26 січня 1986 року

Кандидат	Голосів	%
Діогу Фрейташ ду Амарал	2.629.597	46,31
Маріу Суаріш	1.443.683	25,43
Салгаду Зенья	1.185.867	20,88
Марія де Лурдеш Пінтасілгу	418.961	7,38
Анжелу Велозу	зняв кандидатуру	--

Другий тур 16 лютого 1986 року

Кандидат	Голосів	%
Діогу Фрейташ ду Амарал	2.872.064	48,37
Маріу Суаріш	3.010.756	50,71

Президентські вибори 13 січня 1991 року

Кандидат	Голосів	%
Базіліу Орта	696,379	14,16
Маріу Суаріш	3.459.521	70,35
Карлуш Карвальяш	635,373	12,92
Карлуш Маркеш	126,581	2,57

Президентські вибори 22 січня 2006 року

Кандидат	Голосів	%
Анібал Каваку Сілва	2.746.689	50,6
Мануел Алегре	1.125.077	20,72
Маріу Суаріш	778.781	14,34
Жероніму де Соуза	466.507	8,59
Франсішку Лоуса	288.261	5,31
Гарсія Перейра	23.622	0,44
Не брали участь у голосуванні	3.303.972	37,39

Див. також

• Нова держава (Португалія)
• Амеріку Томаш
• Марселу Каетану
• Революція гвоздик
• Рада Національного Порятунку
• Соціалістична партія Португалії
• Президент Португалії
• Список прем'єр-міністрів Португалії

Література

• В. І. Головченко. Суаріш Маріо // Українська дипломатична енциклопедія : у 2 т. / ред. кол.: Л. В. Губерський (голова) та ін. — К. : Знання України, 2004. — Т. 2 : М — Я. — 812 с. — ISBN 966-316-045-4.