Анастазієвський Микола

Мико́ла Анастазіє́вський (англ. Mykola Anastaziievskyi; 14 серпня 1891, Скала-над-Збручем — 28 травня 1974, Міннеаполіс) — український художник, мистецтвознавець педагог, громадський діяч.

Анастазієвський Микола
Народження	14 серпня 1891(1891-08-14)  Скала-Подільська, Борщівський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Цислейтанія, Австро-Угорщина
Смерть	28 травня 1974(1974-05-28) (82 роки)
	Міннеаполіс, Міннесота, США
Поховання	Міннеаполіс
Країна	США
Жанр	побутовий жанр, натюрморт, портрет і пейзаж
Навчання	Краківська академія мистецтв (1914) і Академія образотворчих мистецтв у Варшаві (1923)
Вчитель	Юзеф Мегоффер, Станіслав Камоцькийd і Ігнацій Пєньковськийd
Діяльність	художник

Життєпис

Народився 14 серпня 1891 року в містечку Скалі-над-Збручем (нині селище Скала-Подільська в Чортківському районі Тернопільської області, Україна) у сім'ї столяра^[1]. Мав брата Тита^[2]. 1912 року закінчив реальну гімназію у Снятині^[3], де, під час навчання, для театрального гуртка створив свій перший художній твір під назвою «Молитва»; 1914 року — Краківську академію мистецтв^[4], де його педагогами були Юзеф Мегоффер, Станіслав Камоцький, Ігнацій Пєньковський^[5]. Був стипендіатом митрополита Андрея Шептицького^[6].

Під час визвольних змагань, протягом 1918—1919 років, працював живописцем і графіком у Міністерстві освіти Української Народної Республіки у Кам'янці-Подільському^[7]. Опісля продовжив здобувати мистецьку освіту в Інституті художніх і прикладних мистецтв у Варшаві^[5], який закінчив у 1923 році.

У 1923—1927 роках працював учителем малювання в одній із середніх шкіл Помор'я; опісля, до 1939 року, в інших школах Польщі; у 1940—1944 роках — в українських гімназіях і ліцеях Холма^[8]. Брав активну участь у мистецькому житті Західної України^[5].

Під час війни потрапив до Німеччини, де був професором Вищої образотворчої студії в Карлсфельді, згодом у Берхтесгадені, яку заснував Сергій Литвиненко^[5]. У 1950 році переїхав до Сполучених Штатів Америки, де оселився у Міннеаполісі (штат Міннесота) і продовжив творчу роботу^[9].

Був одружений з Юлією, мав сина Володимира та внуків — Володимира й Наталю^[2]. Помер у Міннеаполісі 28 травня 1974 року, де й похований^[9].

Творчість

У творчості художника переважають побутові сюжети, натюрморти, різдвяні та великодні поштові листівки^[7]; працював також у галузі реклами^[9]. Серед творів:

• «Автопортрет» (1915);
• «Кам'янець-Подільський. Твердиня» (1919);
• «Портрет Андрія Яковича Чайковського, письменника, адвоката» (1929; Національний музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Йосафата Кобринського)^[10];
• «Христос на руїнах Нюрнберга й Києва» (1944, акварельна композиція)^[a];
• «Портрет Катрі Гриневич» (1947);
• «По ялинку» (1967).

Під час перебування в таборах для переміщених осіб олійними фарбами створив композиції, портрети, альпійські пейзажі, виконував вітальні та святкові листівки^[5].

Виставкова діяльність

Учасник виставок у Львові Гуртка діячів українського мистецтва у 1923 та 1926 роках, третьої виставки УТМП у 1934 році та ретроспективної виставки українського мистецтва у 1935 році^[5] (з полотнами «Дівчина», «Школярик», «Спомин»^[3]); у Кракові, Ауґсбурзі, Берхтесгадені^[9], Мюнхені у 1947 році^[b].

У США був учасником виставок у Міннеаполісі, Сан-Пауло, Детройті, Нью-Йорку, зокрема:

• На першій мистецькій виставці українських митців 15—25 березня 1952 року експонував твори «Квіти», «Боз перед хатою», «Гора в Альпах»;
• Брав участь у «Виставці учасників 1-ї зустрічі українських мистців Америки й Канади в Торонто» у 1954 році;
• Виставляв свій твір «Людська вірність» у 1960 році на шостій «Виставці українських митців у вільному світі» та «Виставці українського мистецтва» у Вейн Стейт університеті в Детройті;
• У 1961—1962 роках брав участь у дев'ятій «Виставці українських митців» творами: «Дерево в сонці», «Верби»;
• У 1963 році на «Десятій виставці українських митців» експонував твори «На руїнах» (акварель), «Сходи» (акварель), «Соняшники» (олія).

Брав участь в інших виставках Об'єднання митців-українців в Америці^[9].

Виноски

1. Створена після пережитого бомбардування Нюрнберга у 1944 році, із вдячністю Богу за свій порятунок^[5].
2. Мистецька виставка переміщених осіб^[5].