Анатолійські мови

Анатолійські мови (англ. Anatolian languages) чи хетто-лувійські мови —відгалуження Індоєвропейської мовної родини, що вимерла понад 2 тисячі років тому.

За даними глотохронології ці мови відділилися від решти індоєвропейських найраніше. Носії цих мов існували у II—I тисячоліттях до нашої ери на території Малої Азії (Хетське царство та малі держави, які виникали на його території), що пізніше були підкорені і асимільовані персами або греками.

Писемність

Найстаріші пам'ятки анатолійської писемності — хеттський клинопис і лувійські ієрогліфи. Були знайдені також пам'ятки писемності палайською мовою — найдревнішою з анатолійських. Дослідженням цих мов займався чеський мовознавець Бедржих Грозний, який довів індоєвропейське походження анатолійських мов, що певною мірою сприяло їх розшифруванню і вивченню.

Класифікація

• Хетська підгрупа
  • Хетська мова
• Лідійська підгрупа
  • Лідійська мова
• Палайська підгрупа
  • Палайська мова
• Лувійська підгрупа
  • Лувійська мова
  • Лікійська мова
  • Мілійська мова (також відома як Лікійська мова В)
  • Карійська мова
  • Сідетська мова

Ще кілька мов засвідчені лише небагатьма глосами. Належність до анатолійських мови філістимлян є дискусійною.