Аргіропуло Анатолій Іванович

Анатолій (Анатоль) Іванович Аргіропуло (1908—1942) — біолог, зоолог, відомий фахівець у галузі теріології та низки суміжних дисциплін — морфології, таксономії, паразитології, екології, еволюції, дослідник степової фауни, у тому числі Передкавказзя, Закавказзя, Поволжя та Казахстану.

Аргіропуло Анатолій Іванович
Народився	26 лютого (10 березня) 1908[1]
Помер	1 березня 1942(1942-03-01)[2] (34 роки)  Ленінградська область, РРФСР, СРСР
Країна	Російська імперія  СРСР
Діяльність	теріолог, зоолог
Галузь	теріологія і палеонтологія
Заклад	Зоологічний інститут РАН
Науковий ступінь	кандидат біологічних наук
Відомий завдяки:	дослідження степових фаун та систематики гризунів

Систематик живої природи
Дослідник, який окреслив низку зоологічних таксонів. Назви цих таксонів для вказівки авторства супроводжують позначенням «Argyropulo». Сторінка на Віківидах

Біографічні відомості

Вихованець Київської зоологічної школи, зокрема й Зоологічного музею УАН, а згодом і Петербурзької, де працював в Зоологічному інституті АН СРСР (ЗІН) у співпраці з її засновником (початково також українським зоологом) Борисом Виноградовим.

Працював у низці профільних академічних інституцій, розташованих у Петербурзі, — ІЗІФ (Інститут зоології і фітопатології), ВІЗР (Всесоюзний інститут захисту рослин) ВАСГНІЛ, ЗМ / ЗІН тощо.

Мав співпрацю і спільні публікації з такими відомими зоологами як Іван Підоплічко, Борис Виноградов, Олександр Афанасьєв та інші.

1928 року брав участь у Монгольській експедиції АН у складі зоогрупи під керівництвом Тугаринова. Із 1932 майже постійно працював у Закавказзі: 1.04.1932 р. виїхав до Тифлісу, потім працював у Баку.

У 1941 році був науковим співробітником Інституту зоології АН УРСР у Києві.^[3]

1941 року, перебуваючи в Зоологічному інституті АН, опинився в блокадному Ленінграді, де й загинув 1942 року. Дата і причина смерті та місце поховання невідомі.

Внесок у таксономію

Селевінія — унікальний пустельний гризун з родини Вовчкових, що докладно описаний вперше Анатолієм Аргіропулом спільно з Б. Виноградовим^[4].

Описав близько 30-40 нових таксонів, у тому числі 1 родину, 5 родів, 12 видів, бл. 20 підвидів. Переважно займався гризунами (ряди зайцеподібних та мишоподібних) та їхніми ектопаразитами (зокрема блохами).

Роди, описані Аргіропулом

• Allocricetulus Argyropulo, 1932 (Аргиропуло, 1932: 242). Типовий вид — Cricetus eversmanni Brandt, 1859;
• † Agispelagus Argyropulo 1939
• Blanfordimys Argyropulo, 1933 (Argyropulo, 1933: 182). Типовий вид: Microtus bucharensis Vinogradov, 1930);
• Eolagurus Argyropulo, 1946 (Аргиропуло, 1946: 44). Типовий вид: Georychus luteus Eversmann, 1840).
• Sumeriomys Argyropulo, 1933 (Argyropulo, 1933: 180). Типовий вид: Mus socialis Pallas, 1773.
• Tibetholagus Argyropulo et Pidoplichko, 1939 (emend.: Tibetolagus Argyropulo, 1948); nomen nudum (Wilson, Reeder, 2005).

Наукові праці

Титульна сторінка видання «родина Muridae» (Аргиропуло, 1940)

Автор близько 50 наукових статей та 5 монографічних видань.

• 1931. Аргиропуло А. И. Определитель грызунов Уральской области и соседних районов. — М.; Л.: Сельхозгиз, 1931. — 88 с.
• 1936. Виноградов Б. С., Аргиропуло А. И., Гептнер В. Г. Грызуны Средней Азии / Ред. Б. С. Виноградов ; АН СССР. Зоол. ин-т. — М. ; Л. : Изд-во Акад. наук СССР, 1936. — 228 с.
• 1940. Аргиропуло А. И. Сем. Muridae — мыши. — М., Л.: Изд-во АН СССР, 1940. — 170 с. — (Серия: Фауна СССР. Млекопитающие. Т. 3. Вып. 5; Новая серия, № 21. Редактор А. А. Штакельберг).
• 1941. Виноградов Б. С., Аргиропуло А. И. Определитель грызунов / Зоол. ин-т АН СССР. — М. ; Л. : Изд-во АН СССР, 1941. — 243 с. — (Серия: «Фауна СССР. Млекопитающие». Новая серия / Отв. ред. С. А. Зернов, ред. издания Д. Оглоблин; № 29). http://nauka1941-1945.ru/page/954/id/1500/ [Архівовано 10 червня 2015 у Wayback Machine.]

Шана, спогади

Про Анатолія Аргіропула тепло згадують у своїх працях Борис Виноградов (нові видання визначників гризунів), Сергій Огньов («Очерки экологии животных», 1951), Микола Калабухов («Жизнь зоолога»). Стислий нарис про життя й творчість Аргіропула наводить Микола Воронцов в передмові до опублікованих ним рукописів Анатолія Івановича (книга «Теріологія», том 1, 1972). Доповідь про творчі доробки Аргіропуло звучала на міжнародній конференції «Міллеровські читання 2013» (з нагоди 285-річчя Архіву РАН, доповідь Олени Тихонової) та представлена у програмі XX Теріологічної школи 2013 (доповідь Ігоря Загороднюка).