Андрейченко Семен Семенович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Андрейченко.

Андре́йченко Семе́н Семе́нович (22 травня 1919, Софіївка — 15 грудня 2011, Київ) — український скульптор; член Спілки радянських художників України з 1960 року.

Андрейченко Семен Семенович
Народився	22 травня 1919(1919-05-22)  Софіївка, Верхньодніпровський повіт, Катеринославська губернія, Українська СРР
Помер	15 грудня 2011(2011-12-15) (92 роки)  Київ, Україна
Країна	СРСР  Україна
Діяльність	скульптор
Alma mater	Київський державний художній інститут (1952) і Дніпропетровське художнє училище (1939)
Вчителі	Лисенко Михайло Григорович і Олійник Олексій Прокопович
Учасник	німецько-радянська війна
Членство	Спілка радянських художників України
Партія	КПРС
Нагороди

Біографічні дані

Народився 22 травня 1919 року у селі Софіївці (нині Криворізький район Дніпропетровської області, Україна). У 1934 році здобув семирічну освіту у селі Запорізькому. У 1939 році закінчив Дніпропетровське художнє училище.

Брав участь у німецько-радянській війні. Воював у стрілецьких військах. Червоноармієць. Нагороджений орденами Червоної Зірки (28 квітня 1945), Вітчизняної війни II ступеня (6 квітня 1945), медалями «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 років» (9 травня 1945), «За відвагу» (28 травня 1945)^[1].

1952 року закінчив Київський художній інститут, де навчався, зокрема, у Михайла Лисенка, Олексія Олійника. Член КПРС з 1964 року. Мешкав у Києві в будинку на Русанівській набережній, № 22, квартира № 81, в будинку на вулиці Шовковичній, № 36/7, квартира № 1^[2] та у будинку на вулиці Патріса Лумумби, № 7, квартира № 32^[3].

Творчість

Працював у галузі станкової та монументальної скульптури. Створив низку пам'ятників Володимиру Леніну, загиблим воїнам, декоративні портрети, статуї робітників та колгоспників. Серед робіт:

скульптурні портрети

• Миколи Щорса (1957);
• робітника Дарницького вагоноремонтного заводу В. Пилиповича (1960);
• Володимира Леніна (1969);
• Платона Майбороди (1978);
• Олександра Пушкіна (1986);
• Леоніда Бикова (1991);
• композитора Климентія Домінчена (1992);
• Тараса Шевченка (1994);

композиції

• «Творець» (1964);
• «Нескорена» (1965);
• «Визволитель» (1968);
• «Ярославна» (1981).

монументальні роботи

Погруддя Михайла Коцюбинського.

Пам'ятник Володимиру Леніну на площі біля ДВРЗ.

• погруддя Михайла Коцюбинського на могилі у Чернігові (1955, бронза, граніт; співавтор Флоріан Коцюбинський, архітектор Яків Ковбаса);
• пам'ятник Володимиру Леніну на площі біля Дарницького вагоноремонтного заводу у Києві (1959, архітектор Ігор Масленков; у лютому 2014 року демонтований та перевезений на зберігання);
• монумент «50 років Радянській владі» в Антрациті (1967, залізобетонна вибивка із міді; співатор Юлій Чуєнко, архітектор Юрій Кисличенко);
• монумент «Слава героям» у Верхньодніпровську (1968, чавун, граніт; архітектор А. Корнєєв);
• композиція «Лісова пісня» у Костополі (1971);
• пам'ятник Володимиру Леніну в Кагарлику (1971, граніт; архітектор Ірфан Шемседінов);
• «Металург» у Воркуті (1978);
• пам'ятник загиблим лікарям у Києві (1984).

З 1960 року брав участь у художніх виставках.