Андре Мартіне

Андре Мартіне (фр. André Martinet, 12 квітня 1908(19080412), Сент-Альбан-де-Віллар;— 16 серпня 1999, Шатне-Малабрі) — французький мовознавець, один з останніх великих теоретиків структуралізму. Зазнав впливу функціоналізму Празької школи. Автор робіт «Принцип економії у фонетичних змінах», «Принципи загального мовознавства» (перекладена на 13 мов), «Загальний синтаксис» та ін.

Андре Мартіне
фр. André Martinet
Народився	12 квітня 1908(1908-04-12) Сент-Альбан-де-Віллар
Помер	16 серпня 1999(1999-08-16) (91 рік) Шатне-Малабрі
Країна	Франція
Національність	Франція
Діяльність	мовознавець, викладач університету
Alma mater	Сорбонна[1] HU Berlin
Галузь	мовознавство
Заклад	Колумбійський університет
Вчителі	Антуан Мейє і Fernand Mosséd[2]
Відомі учні	Залізняк Андрій Анатолійович
Аспіранти, докторанти	Henriette Walterd[3] Залізняк Андрій Анатолійович Jacqueline de La Fontinelled[3] Alain Bentolilad[3] Aziza Boucheritd[3] Claude Hagèged[3] Pierre Encrevéd[3] Louis-Jean Calvetd[3] Jean Mariottid[3]
Членство	Modern Language Associationd[4] Société internationale de linguistique fonctionnelled[1]
Відомий завдяки:	Структурна лінгвістика, праця «Принципи загального мовознавства»
У шлюбі з	Jeanne Martinetd[5]
Нагороди	Volney Prized (1938) Volney Prized (1958)
Автограф

Біографія

Андре Мартіне студіював англійську мову. 1937 року захистив одночасно дві докторські роботи: «La Gémination consonantique d'origine expressive dans les langues germaniques» (Подвоєння приголосних експресивного походження в германських мовах) та «La Phonologie du mot en danois» (Фонологія слова в данській мові).

З 1938 до 1946 року був науковим директором Вищої практичної школи (École pratique des hautes études) в Парижі.

Після війни переїхав до Нью-Йорка. В 1946—1955 роках працював у США, в цей період був головним редактором журналу «Word», президентом Міжнародної асоціації допоміжної мови (розробила мову інтерлінгва), викладав в Колумбійському університеті. У 1955 році повернувся на роботу до Вищої практичної школи, а також обійняв посаду завідувача кафедри загальної лінгвістики в Сорбонні. Став першим президентом Європейського лінгвістичного товариства (Societas Linguistica Europea, SLE) - у 1966-1967 рр., а також заснував Товариство функціональної лінгвістики - 1976 р. та журнал Лінгвістика (La Linguistique) - 1965.

Андре Мартіне запровадив у мовознавстві поняття подвійного членування ^[6].

Був двічі одружений: з Карен Мартіне (до шлюбу Міккелльсен Серенсен — Mikkelsen Sørensen) та з Жанною Мартіне (до шлюбу Аллар).

Праці

• La gémination consonantique d'origine expressive dans les langues germaniques, Copenhague, Munksgaard, 1937.
• La phonologie du mot en danois, Paris, Klincksieck, 1937.
• La prononciation du français contemporain, Paris, Droz, 1945.
• Économie des changements phonétiques, Berne, Francke, 1955.
• La description phonologique avec application au parler francoprovençal d'Hauteville (Savoie), coll. " Publication romanes et françaises ", Genève, Librairie Droz, 1956.
• Éléments de linguistique générale, Paris, Armand Colin, 1960.
• A functional view of language, Oxford, Clarendon, 1962.
  • Traduction en français : Langue et fonction, 1962.
• La linguistique synchronique, Paris, Presses universitaires de France, 1965.
• Le français sans fard, coll. " Sup ", Paris, PUF, 1969.
• Dictionnaire de la prononciation française dans son usage réel, avec Henriette Walter, Paris, France-Expansion, 1973.
• Évolution des langues et reconstruction, Paris, PUF, 1975.
• Studies in Functional Syntax, München, Wilhelm Fink Verlag, 1975.
• Grammaire fonctionnelle du français, Paris, Didier, 1979.
• Syntaxe générale, 1985.
• Des steppes aux océans, Paris, Payot, 1986.
• Fonction et dynamique des langues, Paris, Armand Colin, 1989.
• Mémoires d'un linguiste, vivre les langues, 1993.