Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Андрієнко Олег Віталійович
старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Оле́г Віта́лійович Андріє́нко (26 серпня 1983 року, Запоріжжя — 11 січня 2021 року, Піски, Покровський район, Донецька область) — старший солдат, стрілець-помічник гранатометника 37-го окремого мотопіхотного батальйону «Запоріжжя» 56-ї окремої мотопіхотної Маріупольської бригади Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Remove ads
Із життєпис
Узагальнити
Перспектива
Учасник Антитерористичної операції на сході України та операції Об'єднаних сил на території Луганської та Донецької областей.
Мешканець м. Запоріжжя. До ЗС України був призваний у 2015 році за мобілізацією, службу розпочав у 36 ОБрМП. У серпні 2019 року підписав контракт, спочатку в розвідувальний підрозділ 56 ОМПБр, а згодом був переведений до іншої роти на посаду стрільця[1].
Характеризувався лише з позитивної сторони: був стриманим, розумним, спеціалістом з військової справи. Мав неабиякий авторитет у колективі, завжди з позитивним настроєм та презирством до страху. Дуже багато читав літератури з військової тематики (про розвідку, снайперську справу), займався спортом для себе, навіть просто на позиціях, цікавився зброєю, тямив у ній і вмів добре стріляти.
У складі розвідувального взводу 56 ОМПБр виконував бойові завдання в районі Донецького аеропорту: у 2019 році він разом із побратимами підірвали вхід та вихід у першому колекторі під злітною смугою, це була дуже ризикована операція, проте вона відбулася успішно та надала нашим силам повний контроль над підступами до однієї з передових наших позицій[2].
Загинув під час виконання бойового завдання, близько 15:30 11 січня 2021 року, внаслідок смертельного кульового поранення під час снайперського обстрілу, вчиненого окупаційно-терористичними силами найманців Російської Федерації[3]. За словами волонтерів фонду «Повернись живим», перед обстрілом окупанти розстріляли камери відеоспостереження[4].
Похований 14 січня 2021 року в м. Запоріжжя. Публічна церемонія прощання відбулась на майдані Героїв Революції[1]. У військовика залишилися син, котрий не досяг однорічного віку, дружина, мати та брат — військовослужбовець того ж підрозділу[5].
Remove ads
Нагороди та вшанування
- Орден «За мужність» III ступеня (18.08.2021, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України[6].
- Нагороджений орденом «За заслуги перед Запорізьким краєм» третього ступеня (посмертно)[7].
- Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 11 січня[8][9].
Див. також
Примітки
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads