Анн Ідальго

Анн Ідальго (фр. Anne Hidalgo), при народженні Ана Марія Гідальго Алеу (ісп. Ana María Hidalgo Aleu; нар. 19 червня 1959(19590619), Сан-Фернандо, Андалусія, Іспанія) — французька політична діячка, міська голова Парижа (з 2014). Перша жінка на посаді мера Парижа.

Анн Ідальго
ісп. Ana María Hidalgo Aleu фр. Anne Hidalgo
Ім'я при народженні	ісп. Ana María Hidalgo Aleu
Народилася	19 червня 1959(1959-06-19)[1][2][…] (66 років)  Сан-Фернандо, Кадіс, Андалусія, Іспанія
Країна	Франція[3]  Іспанія[3]  Іспанія  Іспанія[4]  Франція[4]
Національність	іспанці у Франціїd[5]
Діяльність	політична діячка, Personnel of direct services to individuals
Alma mater	Університет Жана Мулена Ліон 3 і Університет Париж X Нантер
Знання мов	французька[6], іспанська і англійська
Посада	member of the regional council of Île-de-Franced, мер Парижаd[1][7], Councillor of Metropolis of Greater Parisd[1], 2016-2019 UCLG Co-Presidentd[8][9], Councillor of Parisd[1][7] і голова[10]
Партія	Соціалістична партія
Брати, сестри	Mary Hidalgod
У шлюбі з	Жан-Марк Жерменd[11] і Philippe Jantetd
Діти (3 )	Matthieu Jantet-Hidalgod, Elsa Jantet-Hidalgod і AGHd
Зріст	1,63 м[12]
Очі	карі[d]
Автограф
Нагороди	Q116984705? (2017)
IMDb	ID 1904559
Сайт	paris.fr/pages/anne-hidalgo-2252
Висловлювання у Вікіцитатах  Медіафайли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ідальго.

Біографія

Народилася 19 червня 1959 року в іспанському місті Сан-Фернандо, проте 1961 року з батьками, Антуаном і Марі Ідальго, переїхала до Франції, оселившись в Ліоні.

Її дід по батьківській лінії, Антоніо Гідальго, був іспанським комуністом і в 1937 році втік з франкістської Іспанії через Піренеї на віслюку до Франції. Вже через два роки він повернувся до Іспанії (один з чотирма дітьми, дружина не пережила зворотного шляху), де його заарештували і засудили до смертної кари, замінивши її згодом на довічне ув'язнення, і через три роки відпустили.

Здобувши освіту в галузі соціальної роботи та права, Анн Ідальго з 1984 року почала працювати інспекторкою з праці до 1993 року, коли почала працювати в Делегації з професійної підготовки в Міністерстві праці^[fr]. З 1995 по 1996 рік брала участь у складі місії в Міжнародному бюро праці в Женеві. З 1996 по 1997 рік працювала в компанії Générale des Eau^[fr].

З 1997 року пішла в політику. Працювала на різних посадах в кабінетах міністрів Мартін Обрі, Ніколь Пері^[fr] і Маріліз Лебраншю^[fr].

З 2001 року працює заступницею мера Парижа, соціаліста Бертрана Деланое.

На муніципальних виборах 2014 стала кандидаткою на посаду мера Парижа. Вийшла у другий тур разом з кандидаткою від партії Союз за народний рух Наталі Косцюшко-Морізе. Перемігши в них, Ідальго стала першою жінкою, що обійняла посаду мера Парижа.

28 червня 2020 року Ідальго було обрано мером Парижа з 50,2 % голосів. У другому турі муніципальних виборів була рекордно низька явка виборців (63,3 %) через пандемію Covic-19.^[13]

У вересні 2021 року Анн Ідальго заявила про плани балотуватися на посаду президента Франції^[14].

Підтримка України

15 липня 2018 року в день фіналу Чемпіонату світу з футболу в Москві Анн Ідальго нагадала про українського режисера, політв'язня Кремля Олега Сенцова^[15]:

«У той час, як у світі прикута увага до фіналу футбольного Чемпіонату світу в Москві, я дуже сильно думаю про Олега Сенцова, українського режисера, який перебуває в ув'язненні вже 4 роки.»

24 вересня 2018 року Муніципальна рада столиці Франції проголосувала за визнання Олега Сенцова почесним громадянином Парижа. Рішення ухвалене за пропозицією Анн Ідальго^[16][17].

Особисте життя

В першому шлюбі народила сина Матьє (1986) і дочку Ельзу (1988).

Одружена з колегою по Соціалістичній партії (Жан-Марк Жермен^[fr]). У 2002 році народила сина Артура, який став наймолодшим французом, що перепливав Ла-Манш.

Попри католицьку освіту, Ідальго є атеїсткою^[18][19][20].

Володіє французькою та іспанською мовами.

Нагороди

• Командор ордена Ізабелли католички (2010).
• Кавалер ордена Почесного легіону (2012).
• Командор Ордену Полярної зірки (2014)^[21]
• Місто-рятівник (2023)^[22]