Антонова Ольга Сергіївна

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Антонова.

Антонова Ольга Сергіївна (рос. Антонова Ольга Сергеевна; 22 грудня 1937(19371222), Ленінград, РРФСР, СРСР) — радянська і російська актриса театру і кіно, театральний педагог. Заслужена артистка РРФСР (1980). Народна артистка Російської Федерації (1994). Кавалер ордена Пошани (25.10.2009).

Антонова Ольга Сергіївна
Народилася	22 грудня 1937(1937-12-22) (87 років)  Ленінград, РРФСР, СРСР
Громадянство	СРСР  Росія
Діяльність	акторка, кіноакторка
Alma mater	Російський державний інститут сценічних мистецтв
Заклад	Санкт-Петербурзький театр комедіїd
IMDb	nm0031468
Нагороди та премії
Золотий софітd (2000)

Зовнішні зображення
	Ольга Сергіївна Антонова

Життєпис

Народилася у 1937 році в Ленінграді, в родині прозаїка і сценариста С. П. Антонова (1915—1995).

У 1965 році закінчила Ленінградський державний інститут театру, музики і кінематографії (курс Б. В. Зона).

У 1965—2015 рр. — актриса Ленінградського, пізніше — Санкт-Петербурзького театру комедії імені М. П. Акімова.

Трагікомічна актриса емоційно щирої виразності^[1]. Знімається в кіно з 1965 р., дебютувала рядом ролей в фільмах-спектаклях, зіграла понад 30 ролей у фільмах і телеспектаклях.

Широка популярність прийшла до актриси після виходу на екрани ліричної комедії реж. П. Фоменка «Майже смішна історія» (1977), де вона зіграла головну роль у дуеті з Михайлом Глузським.

Зіграла головну роль в українській картині реж. Кіри Муратової «Астенічний синдром» (1989). За виконання цієї ролі актриса удостоєна Призу кінофестивалю "Сузір'я. А картина у 1990 р. отримала кінопремію «Ніка» у номінації Найкращий ігровий фільм^[2] і Спеціальний приз журі «Срібний ведмідь» (Silver Bear — Special Jury Prize) Берлінського міжнародного кінофестивалю^[3].

Зіграла одну з головних ролей в українській картині «Мої люди» (1990, мати Ернста; реж. Олег Гойда, кіностудія ім. О. Довженка); також грала у російсько-українському серіалі «Охоронці пороку»/рос. «Блюстители порока» (2001, 1-я серія).

Лауреат і номінант ряду російських театральних і кінопремій.

Педагог Санкт-Петербурзької Державної Академії Театрального мистецтва.

Фестивалі та премії

• 1990 — Кінофестиваль «Сузір'я»: Премія у номінації Найкраща жіноча роль (фільм «Астенічний синдром», 1989)
• 2000 — Вища театральна премія Санкт-Петербурга «Золотий софіт»: Спеціальна премія за роль Анни Керн (спектакль «О ви, які любили…» (1999, реж. Г. Тростянецький, Пушкінський театральний центр, Дім Кочневої)
• 2006 — Вища театральна премія Санкт-Петербурга «Золотий софіт»: «Золотий софіт» за роль Мод (спектакль Г. Козлова «Гарольд і Мод»)

Номінації

• 1990 — Кінопремія «Ніка»: Найкраща роль другого плану (фільм «Астенічний синдром», 1989)^[4]
• 1995 — Вища театральна премія Санкт-Петербурга «Золотий софіт»: Найкраща жіноча роль (за роль Філумени в спектаклі «Філумена Мартурано» у постановці В. Титова, Театр Комедії імені Н. П. Акімова)^[5]
• 2004 — Вища театральна премія Санкт-Петербурга «Золотий софіт»: Найкраща жіноча роль (за роль Джудіт Блісс у виставі «Сінна лихоманка» у постановці Н. Колотової, Театр «Російська Антреприза» імені Андрія Миронова)^[6] та ін.

Фільмографія

Акторські роботи:

• «Велика котяча казка» (1965, фільм-спектакль, Принцеса)
• «Сон в літню ніч» (1965, фільм-спектакль)
• «Закон п'ятого поверху» (1966, фільм-спектакль)
• «Архімеди XX-го століття» (1969, фільм-спектакль, продавець в книжковому магазині)
• «Її ім'я — Весна» (1969, водій вантажівки)
• «Тім Талер, або Проданий сміх» (1970, фільм-спектакль, покоївка (немає в титрах)
• «Люблю, люблю» (1970, фільм-спектакль, Ніна)
• «Майже смішна історія» (1977, Іларія Павлівна Алсуф'єва; реж. П. Фоменко)
• «Комедія помилок» (1978, Адріана, дружина Антіфола Ефеського)
• «Цей милий старий дім» (1983, фільм-спектакль, Ніна Леонідівна Бегак; реж. Л. Цуцульковський, П. Фоменко)
• «Я не вмію приходити вчасно» (1983, короткометражний, Анна Сергіївна)
• «Пані міністерша»/рос. «Госпожа министерша » (1984, Живка Попович)
• «З днем народження, або Інкогніто» (1987, фільм-спектакль, Розалінда)
• «Урок сольфеджіо» (1987, короткометражний)
• «Астенічний синдром» (1989, Наталія Іванівна; реж. Кіра Муратова, Одеська кіностудія)
• «Мої люди» (1990, мати Ернста; реж. Олег Гойда, кіностудія ім. О. Довженка)
• «Побиття немовлят» (1991, фільм-спектакль)
• «Царевбивця» (1991, імператриця Олександра Федорівна; реж. К. Шахназаров)
• «Мара» (1992, Місіс Стоун; т/ф за повістю Теннессі Вільямса «Римська весна місіс Стоун»)
• «Присутність» (1992, Наталія)
• «Гріх. Історія пристрасті»/рос. «Грехъ. История страсти» (1993, мати Сергія; реж. В. Сергєєв)
• «Прокляття Дюран» (1993, мадам Дюран; реж. В. Титов)
• «Замок» (1994, Господиня трактиру; реж. О. Балабанов)
• «Незабудки» (1994, Єлизавета Сергіївна; реж. Л. Куліджанов)
• «Поживемо — побачимо» (1996)
• «Російський бунт» (2000, Катерина II; реж. О. Прошкін)
• «Охоронці пороку»/рос. «Блюстители порока» (2001, 1-я серія, Шнайдер; Росія—Україна)
• «Вулиці розбитих ліхтарів-4» (2002, т/с, Зоя Івлєва)
• «Панове присяжні» (2005, т/с)
• «Зимовий вітер» (2006)
• «Пером і шпагою» (2007, т/с, служниця)
• «Селище» (2008, Агрофіна)
• «Відрімасгор, або Історія мого космосу»/рос. «Видримасгор, или История моего космоса» (2009, Софія Кузьмівна) та ін.

Участь у фільмах:

• «Фома. Поцілунок через скло» (2007, документальний)
• «Читаємо Блокадну книгу» (2009, документальний, реж. О. Сокуров)

Спектаклі

(російською мовою)

Ролі в Санкт-Петербурзькому академічному театрі комедії імені М. П. Акімова

• 1965 — «Гусиное перо»
• 1965 — «Разорванный рубль»
• 1965 — «Инкогнито»
• 1965 — «Физики»
• 1965 — «Дон Жуан»
• 1966 — «Тень» Е. Л. Шварца — Аннунциата
• 1967 — «Звонок в пустую квартиру»
• 1970 — «Мы бомбили Ньюхейвен»
• 1974 — «Концерт для…» М. Жванецкий
• 1980 — «Квартет»
• 1980 — «Льстец» К. Гольдони
• 1982 — «Комната» — Альбина
• 1984 — «Синее небо, а в нём облака» В. Арро
• 1992 — «Цыганка мне сказала…»
• 1972 — «Тележка с яблоками»
• 1972 — «Этот милый старый дом» А. Арбузов — Нина Бегак
• 1973 — «Троянской войны не будет» Ж. Жироду — Елена
• 1974 — «Старый Новый год» М. Рощин — Инна
• 1974 — «Цилиндр»
• 1975 — «Мизантроп» Ж-Б. Мольер — Селимена
• 1976 — «Сваха»
• 1976 — «Варлам, сын Захария»
• 1977 — «Сослуживцы» Э. Брагинский — Верочка
• 1978 — «Свадьба-юбилей»
• 1979 — «Всё будет хорошо» С.Злотников
• 1986 — «Бешеные деньги» А. Н. Островского — Чебоксарова
• 1986 — «Всё о Еве» М. Орр, Р. Дэикем — Марго
• 1993 — «Филумена Мартурано» Э. де Филиппо — Филумена
• 1996 — «Мужчины в её жизни» С. Берман — Мэрион Фруд
• 2006 — «Гарольд и Мод» К. Хиггинс и Ж.-К. Каррьер — Мод

На сцені Театру Ленсовета

• 1988 — «Любовь до гроба»

Театр «Притулок комедіанта»

• 1998 — «Старомодная комедия» А. Н. Арбузова — Лидия Васильевна Жербер
• 1999 — «Недосягаемая», по пьесе С. Моэма — Каролина Эшли
• 2007 — «Пат, или Игра королей», по пьесе П. Когоута — Эльза
• 2018 — «Толстого нет», по пьесе Ольги Погодиной-Кузминой — Софья Андреевна

Санкт-Петербурзький театр «Російська антреприза» ім. Андрія Миронова

• 2003 — «Сенная лихорадка» Ноэль Коуард — Джудит Блисс
• 2009 — «Исхитрилась, или Плоды просвещения» Л. Н. Толстой — Анна Павловна Звездинцева

В інших театрах

• 1999 — Анна Керн — «О вы, которые любили…», реж. Г. Тростянецкий^[7] / Пушкинский театральный центр, Дом Кочневой
• 2000 — Вера — «Голу́бки», по пьесе Полы Вогил/Paula Vogel «Древнейшая профессия» (англ. «The Oldest Profession»), реж. Вячеслав Долгачёв / «ТеатрДом»
• 2000 — Опал Кронки — «Все любят Опал», по пьесе Джона Патрика, реж. Игорь Коняев/«ТеатрДом»