Антонович Катерина Михайлівна

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Катерина Антонович.

Катерина Михайлівна Антоно́вич (дошлюбне прізвище — Серебрякова; 1884, Харків — 22 лютого 1975, Вінніпег) — українська і канадська художниця, педагогиня, професорка історії мистецтва^[1], громадський діяч; член Українського жіночого союзу в Празі; почесний член Української вільної академії наук та Товариства імені Лесі Українки^[2]. Дружина Дмитра, мати Марка, Михайла^[2] та Марини Антоновичів^[3].

Антонович Катерина Михайлівна
Народження	1884  Харків, Російська імперія
Смерть	22 лютого 1975(1975-02-22)
	Вінніпег, Канада
Поховання	Вінніпег
Країна	Російська імперія  УНР  Українська РСР  СРСР  Чехословаччина  Канада
Жанр	портрет і пейзаж
Навчання	Харківська малювальна школа, Перший Санкт-Петербурзький державний медичний університет імені академіка І. П. Павлова, Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури і Український вільний університет
Вчитель	Кричевський Василь Васильович і Бойчук Михайло Львович
Діяльність	художниця, педагог, громадська діячка
Відомі учні	Дарія Даревич
Працівник	Харківська громадська бібліотека, Ржищівський гуманітарний коледж і Жіночий світ
Член	Українська вільна академія наук
Батько	Серебряков Михайло Михайлович
У шлюбі з	Антонович Дмитро Володимирович
Діти	Антонович-Рудницька Марина Дмитрівна, Антонович Михайло Дмитрович і Антонович Марко Дмитрович
Висловлювання у Вікіцитатах

Життєпис

Народилася 1884 року в Харкові у сім'ї культурного діяча, члена міської управи Михайла Серебрякова. Навчалася в Харківській художній школі, чотири роки у Жіночому медичному інституті в Петербурзі^[2].

З 1900 року працювала у Харківській громадській бібліотеці^[4]. Згодом взяла шлюб з Дмитром Антоновичем та переїхала до Києва. Була членом Революційної української партії^[5]. У кінці 1917 року співпрацювала з журналом «Волошки»^[2]. Вчилася в Українській академії мистецтв, де відвідувала класи Василя Кричевського та Михайла Бойчука^[6]. Викладала малювання у Ржищівському педагогічному інституті^[2].

Восени 1923 року разом з дітьми виїхала до чоловіка у Прагу, де продовжила здобувати мистецьку освіту в Українській студії пластичного мистецтва, навчалася у Івана Кулеця^[7]. Продовжувала мистецтвознавчі студії у Німеччині, Швейцарії, Франції, Італії^[6]. Закінчила курс філософії й мистецтва в Українському вільному університеті в Празі^[8]. Протягом 1927—1944 років працювала в Музеї визвольної боротьби, видавала журнал «Нашим дітям» в Модржанах (нині в складі Праги), який сама ілюструвала; у 1929—1939 роках очолювала Комітет українського дитячого притулку в Подєбрадах^[6].

1949 року емігрувала до Канади, де зупинилася у Вінніпезі. Тут завідувала бібліотекою та архівами Української вільної академії наук, співпрацювала з Осередком української культури і освіти^[8]. Була співробітницею канадських журналів «Жіночий світ», «Нові дні», у яких друкувала спогади й статті^[2]. 1952 року у Вінніпезі організувала школу рисунка і малярства, керівником якої була до кінця життя. Серед учнів: Дарія Зельська-Даревич, Христина Навроцька-Кудрик^[9]. Померла у Вінніпезі 22 лютого 1975 року, де і похована на православному цвинтарі^[10].

Творчість

Працювала у галузях станкового живопису (писала портрети, пейзажі; працювала у техніках олійного живопису, пастелі, акварелі^[6]), станкової і книжкової графіки, іконопису. Творчість позначена рисами реалізму^[9]. Серед робіт:

• живопис: «Студентка» (картон, темпера)^[11], «Лялечка», «Озеро Вінніпег», «Святий Микола», «Над озером, етюд», «Пісні України», «Професор Дмитро Антонович», «Мій син Михайло», «Тарас Шевченко», «Бабуся з Волині», «Буковинка», «Карпатська Україна»^[9], «Данило Щербаківський», «Михайло Грушевський», «Микола Садовський», «Бернард Беренсон»^[6];
• станкова графіка: «Портрет професора Василя Біднова» (картон, вугілля)^[9];
• книжкова графіка: ілюстрації дитячих книжок «Мурик спить», «Інка та її забави», «Івасик-Телесик»;
• ікони: «Божа Мати», «Голова Христа»^[9].

Також авторка обкладинок до книжок, театральних костюмів^[9].

Брала участь у мистецьких виставках у Харкові, Києві, Празі, Вінніпезі^[a], Монреалі, Торонто, Нью-Йорку^[b], Детройті, Філадельфії^[2].

Твори зберігаються у музеях, установах, приватних збірках в Україні, Чехії, Словаччині, Сполучених Штатах Америки, Канаді, Франції^[6].

Праці

Обкладинка видання 1976 р.

• «Роля української жінки в праці УВУ» (Вінніпег, Накладом Української вільної академії наук, 1953)^[12];
• «Український народний одяг: Практичні поради, взори». — Вінніпег : Організація Українок Канади ім. О. Басарабової, 1954. — 24 с.;
• «Український одяг. Історичні замітки: Одяг козацької доби». — Вінніпег-Торонто : Накладом «Жіночого світу», Організації Українок Канади, 1976. — 40 с.;
• «З моїх споминів», 5 томів (Вінніпег, 1965—1973)^[c].

Праці зберігаються в Бібліотеці імені Симона Петлюри в Парижі, Українській вільній академії наук в Нью-Йорку і Вінніпезі, в Осередку української культури і освіти у Вінніпезі, Музеї оселі «Київ» в Канаді та в приватних книгозібраннях і колекціях Австралії, Сполучених Штатів Америки, Канади та країнах Європи^[9].

Виноски

1. Вперше виставила свої твори в Канаді у 1951 році на Виставці українського образотворчого мистецтва у Вінніпезі^[8].
2. Зокрема у виставках Об'єднання митців-українців в Америці^[9].
3. Друкувалися частинами в «Літописі Української вільної академії наук».