Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Антонович Катерина Михайлівна
українська громадська діячка, малярка, графік, педагогиня, професорка історії мистецтва З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Катерина Михайлівна Антоно́вич (дошлюбне прізвище — Серебрякова; 1884, Харків — 22 лютого 1975, Вінніпег) — українська і канадська художниця, педагогиня, професорка історії мистецтва[1], громадський діяч; член Українського жіночого союзу в Празі; почесний член Української вільної академії наук та Товариства імені Лесі Українки[2]. Дружина Дмитра, мати Марка, Михайла[2] та Марини Антоновичів[3].
Remove ads
Життєпис
Узагальнити
Перспектива
Народилася 1884 року в Харкові у сім'ї культурного діяча, члена міської управи Михайла Серебрякова. Навчалася в Харківській художній школі, чотири роки у Жіночому медичному інституті в Петербурзі[2].
З 1900 року працювала у Харківській громадській бібліотеці[4]. Згодом взяла шлюб з Дмитром Антоновичем та переїхала до Києва. Була членом Революційної української партії[5]. У кінці 1917 року співпрацювала з журналом «Волошки»[2]. Вчилася в Українській академії мистецтв, де відвідувала класи Василя Кричевського та Михайла Бойчука[6]. Викладала малювання у Ржищівському педагогічному інституті[2].
Восени 1923 року разом з дітьми виїхала до чоловіка у Прагу, де продовжила здобувати мистецьку освіту в Українській студії пластичного мистецтва, навчалася у Івана Кулеця[7]. Продовжувала мистецтвознавчі студії у Німеччині, Швейцарії, Франції, Італії[6]. Закінчила курс філософії й мистецтва в Українському вільному університеті в Празі[8]. Протягом 1927—1944 років працювала в Музеї визвольної боротьби, видавала журнал «Нашим дітям» в Модржанах (нині в складі Праги), який сама ілюструвала; у 1929—1939 роках очолювала Комітет українського дитячого притулку в Подєбрадах[6].
1949 року емігрувала до Канади, де зупинилася у Вінніпезі. Тут завідувала бібліотекою та архівами Української вільної академії наук, співпрацювала з Осередком української культури і освіти[8]. Була співробітницею канадських журналів «Жіночий світ», «Нові дні», у яких друкувала спогади й статті[2]. 1952 року у Вінніпезі організувала школу рисунка і малярства, керівником якої була до кінця життя. Серед учнів: Дарія Зельська-Даревич, Христина Навроцька-Кудрик[9]. Померла у Вінніпезі 22 лютого 1975 року, де і похована на православному цвинтарі[10].
Remove ads
Творчість
Працювала у галузях станкового живопису (писала портрети, пейзажі; працювала у техніках олійного живопису, пастелі, акварелі[6]), станкової і книжкової графіки, іконопису. Творчість позначена рисами реалізму[9]. Серед робіт:
- живопис: «Студентка» (картон, темпера)[11], «Лялечка», «Озеро Вінніпег», «Святий Микола», «Над озером, етюд», «Пісні України», «Професор Дмитро Антонович», «Мій син Михайло», «Тарас Шевченко», «Бабуся з Волині», «Буковинка», «Карпатська Україна»[9], «Данило Щербаківський», «Михайло Грушевський», «Микола Садовський», «Бернард Беренсон»[6];
- станкова графіка: «Портрет професора Василя Біднова» (картон, вугілля)[9];
- книжкова графіка: ілюстрації дитячих книжок «Мурик спить», «Інка та її забави», «Івасик-Телесик»;
- ікони: «Божа Мати», «Голова Христа»[9].
Також авторка обкладинок до книжок, театральних костюмів[9].
Брала участь у мистецьких виставках у Харкові, Києві, Празі, Вінніпезі[a], Монреалі, Торонто, Нью-Йорку[b], Детройті, Філадельфії[2].
Твори зберігаються у музеях, установах, приватних збірках в Україні, Чехії, Словаччині, Сполучених Штатах Америки, Канаді, Франції[6].
Remove ads
Праці

- «Роля української жінки в праці УВУ» (Вінніпег, Накладом Української вільної академії наук, 1953)[12];
- «Український народний одяг: Практичні поради, взори». — Вінніпег : Організація Українок Канади ім. О. Басарабової, 1954. — 24 с.;
- «Український одяг. Історичні замітки: Одяг козацької доби». — Вінніпег-Торонто : Накладом «Жіночого світу», Організації Українок Канади, 1976. — 40 с.;
- «З моїх споминів», 5 томів (Вінніпег, 1965—1973)[c].
Праці зберігаються в Бібліотеці імені Симона Петлюри в Парижі, Українській вільній академії наук в Нью-Йорку і Вінніпезі, в Осередку української культури і освіти у Вінніпезі, Музеї оселі «Київ» в Канаді та в приватних книгозібраннях і колекціях Австралії, Сполучених Штатів Америки, Канади та країнах Європи[9].
Виноски
Примітки
Література
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads