Антропонім

Антропо́нім (дав.-гр. ἄνθρωπος — «людина» та ὄνομα — «ім'я») — власна назва людини. В українській мові це особове ім'я, ім'я по батькові, прізвище, прізвисько, псевдонім.

Похідні терміни

• Антропоніміка — розділ ономастики, який вивчає антропоніми.
• Антропонімія — сукупність власних назв людей.

Приклади українських антропонімів

Докладніше: Українські імена та Українські прізвища

• Особові імена — Михайло, Богдан, Олег, Надія, Оксана, Мирослава.
• Імена по батькові — Михайлович, Богданович, Ігорівна, Степанівна.
• Прізвища — Мартиненко, Гордійчук, Ситнянська.
• Прізвиська — Журавель, Пилипиха.
• Псевдоніми — Панас Мирний, Борис Тен, Леся Українка, Дніпрова Чайка, Мартин Брест.

Специфічні види антропонімів

• Андронім (або маритонім) — іменування жінки за іменем, прізвищем або прізвиськом її чоловіка (наприклад, Долинючка — дружина Долинюка).
• Матронім — власна назва сина або дочки за іменуванням матері або когось із предків по материнській лінії (наприклад, Оленюк — син Олени).
• Патронім — власна назва сина чи дочки, утворена від батькового іменування (наприклад, Іваненко — син Івана).

Див. також

• Значуще прізвище (промовисте прізвище, аптонім) — прізвище, що своїм буквальним значенням підтверджує якісь особливості власника.

Література

• Желєзняк І. М. Антропонім // Українська мова : енциклопедія / НАН України, Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні, Інститут української мови ; ред. В. М. Русанівський [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія, 2000. — ISBN 966-7492-07-9. — С. 29—30.
• Антропонім // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — А — Л. — 608 с. — С. 81.
• Худаш М. Л. З історії української антропонімії. — К., 1977.
• Керста Р. Й. Українська антропонімія XVI століття. Чоловічі іменування. — К., 1984.
• Панцьо С. Є. Антропонімія Лемківщини. — Тернопіль, 1995.

Посилання

• Літературознавчий словник-довідник / за ред. Р. Т. Гром’яка, Ю. І. Коваліва, В. І. Теремка. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — С. 54.