Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Аншель Шорр
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Аншель Шорр (їд. אַנשל שור; 25 жовтня 1871, Золочів — 31 травня 1942, Нью-Йорк), також знаний під англізованим іменем Альберт Шорр — американський драматург, лірик, театральний менеджер і композитор, діяч театру на їдиш початку XX століття. Працював з багатьма відомими діячами тієї доби, зокрема Джозефом Румшинським, Арнольдом Перлмуттером, Моллі Пікон, Якобом Адлером і Девідом Кесслером, і написав або став співавтором понад п'ятдесяти п'єс й оперет, які широко ставилися в Європі та Америці[3][4][5]. Його пісні записували такі сучасні виконавці, як-от Пепі Літман, Песах Бурштейн, Мордехай Гершман і Саймон Паскал[6]. Його дружина Дора Вайсман також була знаною акторкою театру на їдиш[3].
.svg){kind=link}
Remove ads
Біографія
Узагальнити
Перспектива
Ранні роки
Народився в Золочеві, Галичина, Австро-Угорщина, 25 жовтня 1871 року[7][5][8]. Його батько, Заллель Шорр, був послідовником хасидизму та меламедом, а його матір звали Рейчел Перлмуттер[7][5][9]. Сім'я переїхала до Львова, коли Аншель було 6 років[5]. Ніколи не здобував світську освіту, навчався в хедері та єшиві, хоча вивчив польську та німецьку мови в бейт-мідраші[10][5]. Його першою роботою була торгівля шкірою в підлітковому віці, але 1887 року він вперше побачив виставу на їдиш, яка зачарувала його[10][5]. Він вислизав і відвідував вистави на їдиш, коли мав навчатися в бейт-мідраші вечорі, і незабаром познайомився з більшістю акторів львівського театру «Гімпель»[10].
Театральна кар'єра
Шорр вперше зробив собі ім'я в театрі Гімпель, написавши слова до пісні в «Di lustike kavaliern» («Веселі кавалери»)[10]. Першою п'єсою його авторства, в якій він був й актором «Присяга червоному прапору»[5].
1890 року до Львова приїхав Якоб Адлер і взяв із собою деяких акторів театру Гімпель до Америки, Шорр спочатку отримав роботу суфлера, а потім виконував ролі в театрі Гімпеля. Після цього гастролював з трупою Галичиною, Буковиною, Болгарією та Стамбулом[5][10].
Після повернення до Львова нетривалий час знову торгував шкірою і незабаром гастролював Галичиною та Румунією з іншою трупою, яка грала нову п'єсу про Альфреда Дрейфуса «Kapitan Dreyfus»[5][10].
1900 року Шорр емігрував до США, відпливши з Гамбурга до Нью-Йорка в серпні[7]. Він приїхав із трупою, яку запросили до Віндзорського театру на Мангеттені; він вирішив залишитися і став там асистентом режисера, почав писати тексти для оперет[5][10].
На початку 1900-х і 1910-х років він здобув більшу славу, оскільки писав не лише для Віндзорського, а й для театру Талія й інших[5]. 1906 року Якоб Адлер дав Шорру акторську, авторську та режисерську роль у виставі «Malke Shvo» («Царица Савська»), що значно підняло його авторитет[10]. У 1908—1909 роках він ненадовго керував Метрополітен-театром у Ньюарку, штат Нью-Джерсі, і був режисером Якоба Адлера в театрі Талія у 1910—1911 роках[3].
Протягом цього періоду, окрім написання творів і постановки п'єс, він написав кілька успішних пісень з Джозефом Румшинським, зокрема «Mamenyu» (1911), пісню, адаптовану на згадку про пожежу на фабриці «Траянгл»[11], і «Litvak un galitsiyaner», комедійний дует[12].
1912 року став менеджером свого власного щойно збудованого Театру комедії на Саффолк-стріт[5]. Однак це тривало недовго, незабаром він переїхав до Філадельфії, де працював спочатку в театрі Колумбія, потім у театрі Франкліна, а потім в театрі Арч-стріт, де він був керуючим директором з 1912 до 1927 рік[5][3]. 1913 року одну з його п'єс вперше поставили англійською мовою в перекладі Френсіс Коркоран[13]. Він продовжував випускати власні п'єси в театрі на Арч-стріт, але коли успіх не відповідав його очікуванням, він почав активно співпрацювати та писати тексти разом з багатьма іншими письменниками. Однак, за словами його давнього співробітника Шолома Перлмуттера, після 1919 року Шорр втратив «запал» і, здавалося, був деморалізований щодо стану своєї кар'єри та театру на їдиш загалом[10]
1921 року одружився з Дорою Вайсман, популярною акторкою на їдиш[3]. У 1927—1928 роках орендував і керував власним театром Liberty у Брукліні, після закриття якого гастролював Європою у 1928—1930 роках. У 1931 році керував театром McKinley Square Theatre, а потім три роки гастролював Південною Америкою[3].
Помер на Манхеттені 31 травня 1942 року у 70 років[3][9][8]. Його папери та документи Дори Вайсман зберігаються в YIVO в Нью-Йорку[14].
Remove ads
Вибіркові роботи
- Di lustike kavaliern (Веселі кавалери) (прибл.1888, п'єса, лірик)[5]
- Kapitan Dreyfus (1894, п'єса)[5]
- Ben Hador (1900, оперета, лірик)
- Ben hamelekh (1904, опера) лірик, музика Арнольда Пермуттерата Германа Вогля[15]
- Der lodzhen president (1904, опера) лірик, музика Арнольда Пермуттерата Германа Вогля[15]
- A mentsh zol men zayn, oder Abraham Haskenazi (Будь чоловіком, або Авраам Гаскеназі) (1908, оперета) лібретист і лірик, музика Арнольда Пермуттерата Германа Вогля[5][16]
- Malke Shvo (Цариця Савська) (1907, опера) лірик, музика Йозеф Броді[17]
- Shir harishim (Пісня пісень) (1911, оперета) музика Йозеф Румшинський, у постановці Морріса Московича, кіноадаптація 1935 року[5]
- Dos zise meydl (Мила дівчинка) (1913, комедія) музика Йозеф Румшинський[5][18]
- Dos naye rusland (1917)[5]
- Kinder, kumt aheym (Діти, повертайтеся додому) (1919, оперета) автор текстів і музики Перец Сендлер[19]
- Di Amerikaneh rebetsin (1922, мюзикл) автор текстів і музики Шолом Секунда[20]
- Di kleyne rebbeleh (Маленький рабин) (1935, мюзикл) ліберетрист, слова Ісідора Ліліан і музика Філіп Ласковський[21]
Remove ads
Примітки
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads