Арсеньєва Наталія Олексіївна

Наталія Арсеньєва (біл. Натальля Арсеньнева) (20 вересня 1903(19030920), Баку — 25 липня 1997, Рочестер, США) — білоруська поетеса, перекладачка, драматургиня.

Арсеньєва Наталія Олексіївна
біл. Наталля Аляксееўна Арсеньева
Народилася	20 вересня 1903(1903-09-20) Баку, Російська імперія
Померла	25 липня 1997(1997-07-25) (93 роки) Рочестер, Нью-Йорк, США
Поховання	Цвинтар Маунт-Хоупd
Країна	Російська імперія  Серединна Литва  Польська Республіка  США
Діяльність	драматург перекладачка поетеса
Галузь	поезія[1]
Alma mater	Вільнюська білоруська гімназія
Знання мов	білоруська[1] і російська[1]
Заклад	Belaruskaya gazetad, Janka Kupala High School (Bavaria)d, Biełarus, Радыё Свабода і Білоруський інститут науки і мистецтва у Нью-Йорку
Членство	Q3919566?
У шлюбі з	Францішак Кушаль
Діти	Yaraslaw Kushald і Uladzimir Kushald
Медіафайли у Вікісховищі

|Фото=

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Арсеньєва.

Біографія

Під час Першої світової війни (1914) родина Арсеньєвої жила в евакуації в Ярославлі, де Наталія написала свій перший вірш, російською мовою.

1920 сім'я повернулася до Вільнюса, там Наталія Арсеньєва закінчила білоруську гімназію у Вільнюсі, вступила до університету.

На її поетичні здібності звернув увагу М. Горецький. 1922 Наталія Арсеньєва одружилася з Франциском Кушалем, якого, як офіцера польської армії, направили служити в західний регіон Польщі.

Після вересня 1939 року Наталія жила у Вілейці, працювала в обласній «Селянської газеті».

У квітні 1940 року як дружина полоненого польського офіцера була вислана з синами в Казахстан. У травні 1941 року повернулася з заслання до Мінська, завдяки заступництву між інших Янки Купали. В оккупованому Мінську співпрацювала з «Білоруською газетою». Написала кілька лібрето до опер, займалася перекладами. Втратила сина Ярослава під час підриву в кінотеатрі, організованного партизанами.

1944 емігрувала до Німеччини, активно брала участь у культурній та просвітницькій діяльності в таборах ДП, була викладачем в Білоруської гімназії імені Я. Купали, з 1949 року жила в США.

Працювала в еміграційній білоруській газеті «Biełarus», на радіо «Свобода», в Білоруському інституті науки і мистецтва в Нью-Йорку.

У довоєнні часи її лірика зосереджувалась на інтимних та пейзажних мотивах. Під час війни і в емігрантський період створила ряд текстів громадянської лірики та з історичної білоруської тематики. У 1970-1980-ті роки відійшла від активної участі в політичному житті білоруської еміграції. З середини 1980-х років її твори знову стають відомими і популярними на батьківщині.

Твори

Вірші

• Пад сінім небам: Вершы, 1921—1925. Вільня, 1927.
• Жоўтая восень
• Сягоньня: Вершы, 1941—1943. Мн., 1944. (Ныне)
• Між берагамі: Выбар паэзіі, 1920—1970. Нью-Ёрк, Таронта, 1979.
• Яшчэ адна вясна: Выбраныя вершы. Мн., 1996.
• Выбраныя творы. Мн., 2002.

П'єса

• Сваты (1955)

Лібрето

• до опер М. Щеглова «Лісове озеро», «Всеслав Чародій» і до його ж оперети «З виразі»

Лірика до пісень

• «Магутны Божа» та інші.

Переклади

• Драма Гергарта Гавптмана «Затонулий дзвін» (1948—1954, поставлена в 1943 у Мінську)
• «Євангельський християнський сьпевнік» (Мінськ, 1943)
• Лібрето опер «Весілля Фігаро», «Чарівна сопілка» В. А. Моцарта, «Вільний стрілець» К. М. Вебера, «Кармен» Ж. Бізе, «Циганський барон» Й. Штрауса
• Текст арії «Євгеній Онєгін» П. Чайковського
• Пролог до «Ромео і Джульєтті» В. Шекспіра
• Розділи з «Дзядив», «Пана Тадеуша» А. Міцкевича
• Окремі вірші Й. В. Ґете