Артамонов Володимир Олександрович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Артамонов.

Володимир Олександрович Артамонов (14 липня 1924, місто Нижній Ломов, тепер Пензенської області, Російська Федерація — 10 липня 2010, місто Київ) — український радянський партійний діяч, 1-й секретар Криворізького міськкому КПУ. Герой Соціалістичної Праці (30.03.1971). Депутат Верховної Ради УРСР 8—9-го скликань. Член ЦК КПУ в 1971—1981 р.

Артамонов Володимир Олександрович
рос. Владимир Александрович Артамонов
Народився	14 липня 1924(1924-07-14)  Нижній Ломов, Пензенська губернія, РСФРР, СРСР
Помер	10 липня 2010(2010-07-10) (85 років)  Київ, Україна
Країна	СРСР  Україна
Діяльність	державний діяч, політик
Alma mater	Криворізький національний університет (1955)
Посада	депутат Верховної Ради УРСР[d]
Партія	КПРС
Нагороди

Біографія

Народився у родині робітника-коваля. Навчався в Нижнєломовській середній школі № 2.

У 1941—1950 р. — бляхар (жерстяник), шофер військового заводу № 255 у місті Нижньому Ломові, диспетчер автомобільної колони автотранспортних підприємств Пензенської області РРФСР.

У 1950—1955 р. — студент Криворізького гірничорудного інституту, отримав спеціальність гірничий інженер.

Член КПРС з 1952 року.

У 1955 році, після закінчення інституту, працював гірничим майстром шахти «Гігант» рудоуправління імені Дзержинського у місті Кривому Розі.

У 1955—1960 р. — завідувач промислово-транспортного відділу Криворізького міського комітету КПУ Дніпропетровської області.

У 1960—1965 р. — 1-й секретар Жовтневого районного комітету КПУ міста Кривого Рогу.

Могила Володимира Артамонова та його родини, Байкове кладовище

У 1965—1967 р. — 2-й секретар Криворізького міського комітету КПУ.

У 1967—1973 р. — 1-й секретар Криворізького міського комітету КПУ Дніпропетровської області.

У квітні 1973 — 7 червня 1977 р. — 2-й секретар Одеського обласного комітету КПУ.

У травні 1977 — 21 жовтня 1988 р. — 1-й заступник голови Комітету народного контролю Української РСР.

У 1988—1991 р. — секретар правління Спілки економістів Української РСР.

У 1991—1999 р. — провідний інженер відділу нерудної промисловості Управління будівельної індустрії і промисловості будівельних матеріалів корпорації «Украгропромбуд» у Києві.

Потім — на пенсії у Києві. Член ради Організації ветеранів України, делегат IV і V з'їздів ветеранів. Обирався Головою Ради Героїв Соціалістичної Праці міста Києва.

Помер за чотири дні до 86-го дня народження, 10 липня 2010 року. Похований разом з родиною на Байковому кладовищі Києва (ділянка № 49а).

Нагороди

• Герой Соціалістичної Праці (30.03.1971)
• орден Леніна (30.03.1971)
• орден Трудового Червоного Прапора (1966)
• орден Знак Пошани (1958)
• орден Жовтневої революції (1976)
• медалі
• медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 років»
• дві Почесні грамоти Президії Верховної Ради Української РСР (12.07.1974, 13.07.1984)

Література

• Депутати Верховної Ради УРСР. 9-е скликання — 1975 р.

Посилання

• Артамонов Володимир Олександрович (рос.). // Сайт «Герои страны».
• ^{[недоступне посилання з серпня 2019]}