Артеменко Іван Іванович

Іван Іванович Артеменко (15 вересня 1924, Гаврилівка — 24 квітня 1989, Київ) — український радянський історик і археолог, доктор історичних наук (з 1977 року), старший науковий співробітник, член-кореспондент АН УРСР (з 1 квітня 1982 року^[1]).

Іван Іванович Артеменко
Народився	15 вересня 1924(1924-09-15)  Гаврилівка, Україна
Помер	24 квітня 1989(1989-04-24) (64 роки)  Київ, Українська РСР, СРСР
Країна	СРСР
Національність	українець
Діяльність	археолог
Alma mater	Дніпропетровський державний університет
Галузь	історія, археологія
Заклад	Інститут археології АН УРСР
Посада	директор
Вчене звання	старший науковий співробітник
Науковий ступінь	доктор історичних наук
Членство	НАНУ
Партія	КПРС
Нагороди

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Артеменко.

Життєпис

Народився 15 вересня 1924 року в селі Гаврилівці (нині Бериславського району Херсонської області). У 1948 році закінчив історичний факультет Дніпропетровського державного університету. Працював у Дніпропетровському історичному музеї, спочатку науковим співробітником, у 1951—1955 роках — заступником директора з наукової частини. Брав участь в археологічних експедиціях музею та Інституту археології АН УРСР.

У 1955—1958 роках навчався в аспірантурі в Інституті археології АН СРСР, після закінчення якої з 1958 по 1970 рік працював там же молодшим науковим співробітником, у 1970—1972 роках — старшим науковим співробітником та у 1972—1973 роках — завідувачем сектором охоронних археологічних досліджень на новобудовах.

В 1973–1986 роках очолював Інститут археології АН УРСР, потім — відділ археології доби енеоліту та бронзової доби цього ж інституту. В 1977 році захистив докторську дисертацію на тему «Середнє та Верхнє Подніпров'я в кінці енеоліту та за доби бронзи (середина ІІІ — початок І тисячоліття до н. е.)».

Мав державні нагороди СРСР. Мешкав у Києві у будинку на вулиці Лейпцизькій, 14, квартира 43. Помер 24 квітня 1989 року у Києві.

Наукова діяльність

Редактор низки колективних праць, зокрема «Історії Української РСР», за участь у підготовці якої у 1980 році отримав Державну премію УРСР в галузі науки і техніки. Автор 150 наукових публікацій. Провадив велику науково-організаційну роботу як голова ученої ради Інституту археології АН УРСР та член бюро Відділення історії, філософії та права АН УРСР. Працював у Комітеті з Державних премій у галузі науки і техніки при РМ УРСР.