Бериславський район

Бериславський район — район Херсонської області в Україні, утворений 2020 року. Адміністративний центр — місто Берислав.

Бериславський район
адміністративно-територіальна одиниця
Герб Прапор
Район на карті Херсонська область
Основні дані
Країна:	Україна
Область:	Херсонська область
Утворений:	19 липня 2020 року
Населення:	99,1 тис. осіб (2020)[1]
Площа:	4747,1[2] км²
Населені пункти та ради
Районний центр:	м. Берислав
Громади:	11
Міста:	Берислав
Смт:	Високопілля, Архангельське, Велика Олександрівка, Нововоронцовка, Калинівське, Кар'єрне, Біла Криниця
Мапа району
Районна влада
Голова РДА:	Ставрост Роман Юрійович[3]
Вебсторінка:	http://rdaberyslav.gov.ua/
Мапа
Бериславський район у Вікісховищі

Ця стаття про сучасний Бериславський район. Про колишній район див. Бериславський район (1923—2020).

30 вересня 2022 Росія, яка на той час окупувала майже всю територію регіону, заявила про анексію області через фейковий «референдум» та створення квазідержави-одноденки за аналогією з Кримом. У ході контрнаступальної операції, що тривала з 29 серпня до 11 листопада 2022 року, Збройні сили України звільнили правобережну Херсонщину включно з Херсоном з-під російської окупації^[4].

Географія

Бериславський район розташований у північно-центральній частині Херсонської області, в Причорноморській низовині, на правобережжі Дніпра і Каховського водосховища. Займає площу 4747 км²

На півночі межує з Криворізьким районом Дніпропетровської області, на заході з Баштанським районом Миколаївської області, на південному заході з Херсонським районом, на сході з Каховським районом.

Історія

Район створено відповідно до постанови Верховної Ради України № 807-IX від 17 липня 2020 року. До його складу увійшли: Бериславська міська, Великоолександрівська, Калинівська, Високопільська, Нововоронцовська селищні, Милівська, Новорайська, Тягинська, Борозенська, Кочубеївська, Новоолександрівська сільські територіальні громади.

Раніше територія району входила до складу Бериславського (1923—2020), Великоолександрівського, Високопільського, Нововоронцовського районів, ліквідованих тією ж постановою^[5].

Передісторія земель району

У III–IV столітті на території району припускають існування столиці Остготського королівства Данпарштадту, або, за іншою версією, його попередника - роду Амалів - Данпарстадіру^[6], наприкінці XIV століття — резиденція золотоординського хана Тохтамиша — Догангечіт. У 1484 році турки збудували тут фортецю Газі-Кермен (пізніше Кизикермен). У 1695 році фортецю здобули козацькі полки гетьмана Івана Мазепи. В 1784 році на руїнах Кизи-Кермена засновано місто Берислав.

Пам'ятки

• Свято-Введенська дерев'яна церква у Бериславі часів козацтва XVIII століття
• Свято-Григор'ївський Бизюківський чоловічий монастир в селі Червоний Маяк
• Свято Архангело-Михайлівська церква в селі Зміївка^[7]

Економіка

В економічному відношенні район є аграрно-індустріальним із галузями, що спеціалізуються на сільськогосподарському виробництві та переробці продукції. Промисловий потенціал складають такі галузі, як: машинобудування, виробництво будівельних матеріалів та харчова^[8].

Промисловість

ВАТ «Бериславський машинобудівний завод» випускає комплектуючі вироби та запчастини до тепловозних, суднових та автотракторних дизелів, які поставляє й до Російської Федерації, та товари народного споживання.

У Бериславському районі працює 9 переробних підприємств. У їх числі відомі акціонерні товариства:

• «Князя Трубецького» (село Веселе)
• «Кам'янський» (село Одрадокам'янка)
• «Бериславський сирзавод»^[9]
• «Бериславський хлібозавод»^[10]

Сільське господарство

Серед 35 сільськогосподарських підприємств району визнаним лідером є агрофірма «Прогрес», основним видом діяльності якої є виробництво та переробка сільськогосподарської продукції (консерви м'ясні та плодово-овочеві, понад 20 найменувань ковбасних виробів, до 10 видів м'ясних виробів). Вона орендує близько 3 тисяч га земель.

Всього ж сільськогосподарські підприємства різних форм власності обробляють 116,3 тис.га орної землі, в тому числі 226 фермерські господарства — 10,0 тис.га.

Внаслідок реформування аграрного сектора більша частина маточного поголів'я худоби знаходиться у приватному секторі.