Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи

Артикуляція (музика)

З Вікіпедії, вільної енциклопедії

Remove ads

Артикуляція, в музиці — спосіб виконання на музичному інструменті чи голосом послідовного ряду звуків, наприклад легато — зв'язано чи стаккато — уривчасто. У співі — взаємодія вокальних і мовних прийомів звукотворення.

Шкала щаблів злитності або розчленованості простягається від legatissimo (максимальна злитність звуків) до staccatissimo (максимальна кратність звуків), умовно розподіляючись на три зони legato, non legato та staccato. На смичкових інструментах артикуляція здійснюється веденням смичка, на духових — регулюванням активності язика, на клавішних — взаємодією пальця з клавішею, у співі — різними прийомами використання голосового апарату. В нотному записі артикуляція позначається відповідними словами або графічними знаками — лігами, горизонтальними рисками, крапками, вертикальними рисками та ін.

Thumb
Сучасні артикуляційні позначення 
стакка́то, стаккаті́ссімо, акце́нти, тену́то (портаме́нто)

Раніше за всіх — з початку XVII століття — артикуляцію стали позначати у творах для смичкових інструментів. В творах для клавішних інструментів аж до Й. С. Баха артикуляцію позначали рідко. В органній музиці вперше артикуляційні позначки використав німецький композитор і органіст С. Шейдт у 1624 р. Система позначень артикуляції отримала розвиток лише під кінець XVIII століття.

Remove ads

Джерела

Remove ads
Loading related searches...

Wikiwand - on

Seamless Wikipedia browsing. On steroids.

Remove ads