Астрагал понтійський

Астрага́л понті́йський, астрага́л причорномо́рський, астрагал понти́чний, во́вчий горо́шок понти́йський^[1] (Astragalus ponticus) — рослина роду астрагал родини бобових.

Астрагал понтійський
Біологічна класифікація
Царство:	Рослини (Plantae)
Клада:	Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада:	Покритонасінні (Angiosperms)
Клада:	Евдикоти (Eudicots)
Клада:	Розиди (Rosids)
Порядок:	Бобовоцвіті (Fabales)
Родина:	Бобові (Fabaceae)
Рід:	Астрагал (Astragalus)
Вид:	Астрагал понтійський (A. ponticus)
Біноміальна назва
Astragalus ponticus Pall.
Синоніми
Astragalus chartaceus Ledeb. Astragalus chlorotaenius Freyn & Bornm. Astragalus idae Grossh. Tragacantha chartacea (Ledeb.) Kuntze Tragacantha pontica (Pall.) Kuntze

Біологія виду

Криптофіт. Багаторічна трав'яниста рослина до 1 м заввишки. Стебла прямостоячі, поодинокі або кілька, борозенчасті, коротко запушені. Листки непарнопірчасті, 10–25 см завдовжки, 4–6 завширшки, з 30–40 довгасто-овальними чи довгастояйцеподібними листочками (0,8–2 см завдовжки та до 1 см завширшки). Суцвіття густі, овально-циліндрічні, багатоквіткові китиці на вкорочених (1–1,5 см) квітоносах у пазухах листків. Приквітки ланцетні, загострені, 1–1,8 см завдовжки, перевищують чашечку, яка м'яко запушена. Віночок жовтий, до 20 мм завдовжки. Боби обернено-яйцеподібні, стиснуті, двогнізді, запушені білими волосками, до 7 мм завдовжки. Насінини 3 мм завдовжки, овальні, гладенькі, коричневі. Цвіте у червні-липні, плодоносить у липні — серпні. Розмножується насінням.

Поширення

Мала Азія, Балкани, Понтійська провінція Причорномор'я, Нижній Дон, Передкавказзя, Крим.

Поширення в Україні

В Україні — степова зона, зх. та сх. частини Пд. берегу Криму. Ізольоване місцезнаходження біля с. Устя Кам'янець-Подільського району Хмельницької обл. в місці впадіння р. Смотрич у р. Дністер. За регіонами: Хмельницька, Кіровоградська, Дніпропетровська, Донецька, Одеська, Миколаївська, Херсонська, Запорізька області, АР Крим. Популяції локальні, площею від кількох десятків до сотень м². Щільність низька, до 5-10 особин на 100 м². Урбанізація призводить до зникнення окремих популяцій (з околиць міст Кіровоград, Запоріжжя, Миколаїв, Дніпропетровськ вид зник).

Умови місцезростання

Сухі, еродовані, змиті, чорноземні та коричневі, збагачені карбонатами ґрунти, кам'янисті скелі, осипи, щебенисті схили, сланці. Ценофоб. Ксерофіт.

Охорона

Занесена до Червоної книги України, природоохоронний статус — вразливий. Необхідні картування та досліджування динаміки популяцій. Культивування. Заборонена знищення місць зростання.