Петер-Симон Паллас

Петер-Симон Паллас (нім. Peter Simon Pallas; 22 вересня 1741 — 8 вересня 1811) — німецький та російський натураліст, геолог, етнограф та енциклопедист XVIII—XIX століття.

Петер-Симон Паллас
нім. Peter Simon Pallas
Народився	22 вересня 1741(1741-09-22) Берлін, Німеччина
Помер	8 вересня 1811(1811-09-08) (69 років) Берлін, Німеччина
Поховання	Берлін
Країна	Прусське королівство  Російська імперія
Місце проживання	Берлін Гаага Санкт-Петербург[1] Сімферополь
Діяльність	етнограф, енциклопедист, геолог, ботанік, зоолог
Сфера роботи	зоологія, ботаніка, географія, геологія, етнографія і філологія
Alma mater	Лейденський університет, Університет Мартіна Лютера і Геттінгенський університет
Заклад	Петербурзька академія наук і Російська академія наук
Знання мов	латина[2], німецька[3][4][2], грецька[2], англійська[2] і французька[2]
Членство	Лондонське королівське товариство, Шведська королівська академія наук, Баварська академія наук, Російська академія наук[5], Нідерландська королівська академія наук, Шведська королівська академія історії літератури і старожитностей, Леопольдина, Національна академія наук Італії і Геттінгенська академія наук
Батько	Simon Pallasd
Діти	Albertine von Wimpffen (Pallas)d
Автограф
Нагороди	член Лондонського королівського товариства
Петер-Симон Паллас у Вікісховищі

Короткі біографічні відомості

Академік Петербурзької Академії наук з 1767. Понад 40 років перебував на службі в Росії. З 1768 по 1774 рр. керував експедиціями Петербурзької АН, висновки яких опубліковано в книзі «Путешествие по разным провинциям Российской империи» (СПб., 1773 — 1788, т. 1—3).

Подорожі мокшанськими та ерзянськими землями

Під час подорожі Середнім Поволжям (1768–1769) річкою Окою через Муром — Арзамас, по П'яні через Саранск — Інсар — Пензу — Симбірськ — Самару — Оренбург — Уфу Паллас відвідав мокшанські та ерзянські поселення: Пілокшово, Чиркуш, Пермєєво, Гічалки (Ічали), Шадін, Коршиман, Камєшкір, Сєлікси, Мєлєкєс Мордовський, Кармала, Седьолкіно, Афонкіно, Соккармала, Алєксєєво (Вечкан), Єрьомкіно, Усюково, Санчалєво, Біларатка, Шелєхмєт тощо.

У працях Палласа містяться детальні різнобічні спостереження за побутом та духовною культурою мордви, її етнічною історією та етнокультурними зв'язками з іншими народами.

Одяг і прикраси мордви, що Паллас придбав у мордовських селах, — найбільш рання етнографічна колекція, зберігається в Музеї антропології імені Петра Великого, створеного на базі Кунсткамери.

Палласит

1772 році в районі Красноярська Палласу показали 680-кілограмову залізно-кам'яну брилу, яка за розпорядженням мандрівника була відправлена ​​в Петербург і зараз прикрашає метеоритний відділ Мінералогічного музею імені академіка А. Е. Ферсмана Академії наук. Цей найбільший в Росії сідероліт (залізно-кам'яний метеорит, або палласит) називається «Красноярськ».

Наукова праця

Паллас є автором близько 170 наукових публікацій. Перші дослідження П. Палласа пов'язані з вивченням фауни Криму, якій присвячено декілька праць, у тому числі «Наблюдения, сделанные во время путешествия по южным наместничествам Русского государства в 1793—1794» (переклад з нім.).

Ним описаний ряд видів організмів.

Тварини:

комахи

• Deracantha onos Pallas, 1772 — вид коника,

риби

• Neogobius fluviatilis Pallas, 1814 — Бичок бабка,
• Neogobius melanostomus Pallas, 1814 — Бичок кругляк,
• Proterorhinus marmoratus Pallas, 1814 — Морський бичок цуцик,

птахи

• Tadorna ferruginea (Pallas, 1764) — огар,
• Strix uralensis Pallas, 1771 — сова довгохвоста,
• Carpodacus erythrinus Pallas, 1770 — чечевиця звичайна,
• Haliaeetus leucoryphus Pallas, 1771 — орлан-довгохвіст,
• Netta rufina Pallas, 1773 — чернь червонодзьоба,
• Syrrhaptes paradoxus Pallas, 1773 — саджа,
• Larus ichthyaetus Pallas, 1773 — реготун чорноголовий,
• Motacilla citreola Pallas, 1776 — плиска жовтоголова,
• Phalacrocorax perspicillatus Pallas, 1811 — стеллерів баклан,
• Phylloscopus proregulus Pallas, 1811 — вівчарик золотомушковий.

ссавці

• Otocolobus manul Pallas, 1776 — манул, вид котовидих хижих,
• Glossophaga soricina Pallas, 1766 — вид рукокрилих,
• Molossus molossus Pallas, 1766 — вид рукокрилих,
• Cavia Pallas, 1766 — кавія, рід гризунів з підряду їжатцевиді,
• Nyctimene cephalotes Pallas, 1767 — вид рукокрилих,
• Ochotona pusilla Pallas, 1769 — чекалка, пискуха степова, вид зайцеподібних гризунів,
• Ellobius talpinus Pallas, 1770 — сліпунець звичайний, вид мишовидих гризунів,
• Lepus europaeus Pallas, 1778 — заєць сірий
• Dryomys nitedula Pallas, 1778 — соня лісова, вид мишовидих гризунів,
• Callosciurus erythraeus Pallas, 1779 — вид родини вивіркових.

та ін. Тільки у сучасній фауні України є 21 таксон ссавців, описаних Петром Палласом [Архівовано 18 січня 2011 у Wayback Machine.].

Рослини:

Названі на честь Палласа

• 21087 Петсімпаллас — астероїд, названий на честь вченого.
• Палласівка — місто в Росії, районний центр у Волгоградській області.
• Мартин каспійський англійською має назву англ. Pallas's gull.

Джерела та література

• І. М. Кулинич, Н. В. Кривец. Паллас Петро-Симон [Архівовано 26 жовтня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 44. — ISBN 978-966-00-1142-7.
• Токарев С. А. История русской этнографии.— М., 1966 (рос.)
• Мокшин Н. Ф. Деятельность музеев России по сбору мордовских этнографических коллекций // Краеведение Мордовии.— Саранск, 1973 (рос.)
• Мордовия. Кто есть кто. Энциклопедический словарь—справочник. — Ульяновск, 1997. — с.309. (рос.)
• Сытин А. К. Петр Симон Паллас — ботаник // Москва: КМК Scientific Press, 1997 . — 338 с. : ил. ISBN 5-201-11103-3