Ахматов Лев Соломонович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ахматов.

Лев Соломонович (Самойлович) Ахматов (справжнє прізвище Ахманицький) (нар. 23 грудня 1899(18991223), містечко Жашків, Київська губернія, тепер Черкаської області — розстріляний 8 березня 1937, місто Москва) — радянський партійний діяч, керуючий справами Ради Народних Комісарів УСРР, прокурор Верховного суду УСРР, один з організаторів і провідників, а згодом і сам жертва комуністичного терору в Україні.

Лев Соломонович Ахматов
Лев Соломонович Ахманицкий
Народився	23 грудня 1899(1899-12-23)  Жашків, Жашківська волость, Таращанський повіт, Київська губернія, Російська імперія
Помер	8 березня 1937(1937-03-08) (37 років)  Москва ·розстріл
Громадянство	СРСР
Національність	Єврей
Діяльність	державний діяч
Галузь	юстиція
Партія	ВКП (б)
Конфесія	атеїзм
Батько	Соломон Ахманицкий
Діти	Ахматов Олександр Львович

Кандидат у члени ЦК КП(б)У в січні 1934 — січні 1936 рр.

Життєпис

Народився у єврейській правничій родині у Жашкові.

Батько Соломон Ахманицький (?—1926) був доволі відомим приватним повіреним (адвокатом) у Києві і губернії до 1914 року.

Освіта вища, за фахом юрист.

У 1917—1918 роках — член Української комуністичної партії (боротьбистів). Член РКП(б) з 1919 року.

У 1920—1922 роках — секретар Ради Народних Комісарів УСРР.

У 1922—1925 роках — старший помічник прокурора Київської губернії по губернському суду.

Весною 1924 року був одним із фальсифікаторів політичного судового процесу по справі «Київського обласного центру дії»^[1].

У 1925—1933 роках — прокурор Верховного суду Української СРР.

У квітні 1933 — червні 1934 року — керуючий справами Ради Народних Комісарів УСРР.

У 1934—1935 роках — прокурор Дніпропетровської області. З 1935 року — начальник відділу трудових колоній НКВС Української СРР. В число його близьких знайомих належав відомий радянський педагог Антон Макаренко^[2].

Загалом, Л. Ахматов присвятив роботі в органах прокуратури 13 років свого життя.

Заарештований 31 липня 1936 року за обвинуваченням у приналежності до контрреволюційної троцькістської терористичної організації, що нібито готувала «терористичні акти проти керівників КП(б)У тт. С. Косіора, П. Постишева і В. Балицького в Україні і проти керівників ВКП(б) у Москві». 8 березня 1937 року Воєнною колегією Верховного суду СРСР у Москві засуджений до розстрілу. Вирок виконано в той самий день. Відомості про місце поховання відсутні. Ймовірно міг бути похованим на Донському кладовищі Москви.

Знайдені при арешті 13 серпня 1937 р. Василя Порайка у власному помешканні в Києві його листи до розстріляного Л. Ахматова, стали одним з доказів для сфабрикованого процесу проти команди П. Любченка (В. Порайко, А. Хвиля, М. Межуєв і ін.) ^[3].

Реабілітований військовою колегією ВС СРСР у Москві 23 вересня 1957 року посмертно.

Рішенням київського обкому КПУ 30 травня 1958 року був поновлений в лавах компартії посмертно.

Родина

На момент арешту у Лева Ахматова була дружина Олена Ісидорівна і син Олександр (станом на 1991 рік проживав у Москві).