Одеса (баскетбольний клуб)

Баскетбольний клуб «Одеса» — український баскетбольний клуб з Одеси, заснований у 1992 році під назвою «БІПА-Мода». Чотириразовий чемпіон Суперліги України.

Одеса
Прізвисько	Катрани
Ліги	Суперліга
Заснований	1992
Арена	УСК «Одеса» (900 місць)
Місто	Одеса,  Україна
Командні кольори
Президент	Олег Бичков
Головний тренер	Олег Юшкін
Чемпіонство	4 рази (1998, 1999, 2001, 2002)
Сайт	bipa.com.ua
Форма
Домашня На виїзді Альтернативна

Назва

• «БІПА-Мода» 1992—1996
• «БІПА-Мода-СКА» 1996—1999
• МБК «Одеса» 1999—2006
• БК «Одеса» 2006—2015
• ОБК «БІПА-Одеса» 2015—2016
• БК «Одеса» 2018—донині

Історія

Професійний баскетбольний клуб в Одесі започатковано 19 червня 1992 року. Біля джерел клубу стояли його президент Аркадій Табачник та засновник Петро Кріс, співвласники українсько-німецького підприємства «БІПА-Мода». Новостворена команда отримала таку саму назву. У середині сезону 1992/1993 до «БІПА» приєдналася низка гравців та тренерів з іншої одеської команди — «Баскод». Оновлений колектив, який очолив Віталій Лебединцев, у своєму першому сезоні вигравши 40 матчів із 44-х, став чемпіоном Першої ліги. Також «БІПА-Мода» здобула перший свій трофей — Кубок України.

У першому колі першості 1993/1994, у своєму першому сезоні у Вищій лізі, новобранці класу найсильніших двічі обіграли в Одесі дворазових чемпіонів України — баскетболістів київського «Будівельника» та закінчили перше коло чемпіонату перемогою. У підсумку команда завершила сезон на третій позиції — у серії плей-оф за третє місце «БІПА-Мода» обіграла донецький «Шахтар». Успіхи в сезоні дозволили одеситам заявитися на міжнародні матчі Єврокубків.

Незважаючи на очевидні успіхи клубу, напередодні сезону 1994/1995 керівництво приймає рішення затвердити тандем тренерів Володимира Родовинского та заслуженого тренера Білорусі Валентина Вороніна. Тим не менш, невдалий старт сезону призводить до того, що спочатку йде Родовінський, а Воронін після короткочасної самостійної роботи зміщується на позицію другого тренера. Головним же наставником клубу стає німецький фахівець Штефан Кох. У результаті пертурбації на тренерському містку покращуються і результати команди. «БІПА-Мода» закінчує сезон на четвертому місці.

У сезоні 1995/1996 головним тренером команди призначили Олега Гойхмана, який намагався стабілізувати кадрову ситуацію в клубі. Але час, відведений творчий пошук, виявився не безмежним, й у результаті команда опускається на п'яте місце.

У сезоні 1996/1997 на тренерський місток «БІПИ» був запрошений найвідоміший його наставник — заслужений тренер СРСР і Росії Юрій Селіхов, відомий за роботою зі збірними СРСР та Росії, а також з московським ЦСКА. У межах селекційної роботи було запрошено баскетболістів Томаса Макгі та центрового Олександра Окунського. Команда впевнено рухалася турнірними сходами, але у фінальній серії плей-оф, двічі обігравши вдома київський колектив «Будівельник-Хорда», тричі поступилася в гостях, тим самим поступившись киянам у боротьбі за «золото» Суперліги.

Проте вже наступного сезону 1997/1998 одеський клуб уперше стає чемпіоном України. Перед початком сезону Селіхов запросив до команди найдосвідченіших гравців збірної України — Ігоря Харченка та Леоніда Яйла, а також одного з плеймейкерів збірної Литви — Томаса Почесаса. У підсумку перевага «БІПА-Моди» над своїми суперниками виявилася настільки великою, що у фінальній серії команда грала лише три матчі і здобула чемпіонство фактично без боротьби. Баскетбольна команда «БІПА-Мода», а пізніше СКА «БІПА-Мода», за шість років перетворилася на фаворита всіх українських змагань та поступово входила до лав грандів європейського баскетболу.

2 грудня 1997 року від кулі найманого вбивці на 51-му році життя загинув президент і засновник БК «БІПА-Моди» Аркадій Борисович Табачник. Вражена та знекровлена ​​команда знаходить у собі сили довести сезон 1997/1998 до переможного кінця. Тим не менш, у міжсезоння клуб залишає низка провідних гравців, а також її тренер Юрій Селіхов.

З того часу в Одесі в період літнього міжсезоння проводиться баскетбольний турнір Меморіал Аркадія Табачника, в якому зустрічаються найкращі колективи міста.

Після відходу Селіхова до тренерської роботи повертається колишній керівник колективу — Віталій Лебединцев, якому довелося збирати команду буквально частинами. Але постійні проблеми з фінансуванням та невизначеність не дають гравцям грати на повну силу.

Сезон 1998/1999 ознаменувався переходом клубу «БІПА-Мода» у статус муніципального та зміною назви на МБК «Одеса». Президентом став Руслан Боделан — міський голова Одеси. Виникла надія на вирішення проблеми стабільного фінансування команди — головної проблеми більшості спортивних організацій пострадянського простору. З новими силами та оновленим складом (як гравців, так і тренерів) команда була налаштована дуже серйозно, про що говорить перемога у Фіналі над київським ЦСКА.

Це показали і фінальні матчі національного чемпіонату 1999/2000. Знадобилося п'ять ігор, щоб з'ясувати стосунки між одеситами та БК Київ — «командою Сашка Волкова». Незважаючи на значну різницю у фінансових можливостях клубів, «Одеса» не здавалася до кінця. І хоча перше місце дісталося столичним «знаменитостям», головний тренер МБК «Одеса» Віталій Лебединцев в інтерв'ю газеті «Одеса-Спорт» невдовзі після закінчення чемпіонату міг з чистою совістю заявити: «Мене не залишає відчуття, що ми виграли фінал.»

Сезон 2000/2001 є найбільш вдалим в історії клубу: МБК «Одеса» став чемпіоном та володарем Кубка України. Одесити здобули перший європейський трофей — Кубок Виклику NEBL, а одеський Палац спорту удостоюється приймати «Фінал чотирьох» цього турніру, обійшовши у суперечці за цю подію Арену БК «Спартак» із Санкт-Петербурга. На жаль, практично всі гравці покинули команду в міжсезоння, і вже вкотре в Одесі створюється нова команда, тренувати яку наступного сезону треба було Валентину Вороніну. У міжсезоння у МБК «Одеса» з'являється фарм-клуб, де грають молоді вихованці одеського баскетболу.

Сезон 2001/2002 також вийшов золотим для нашої команди – одесити відстояли свій титул найкращого клубу країни, ставши чотириразовими чемпіонами України. Одесити отримали право виступати в основній сітці NEBL, де в перший рік змогли виступити гідно, пройшовши до другого раунду змагань. Тепер, перед новою командою, стояли вже більш серйозні завдання. Крім того, що вже навіть не обговорювалося, перемога в чемпіонаті України, керівництво команди поставило завдання успішно виступати у NEBL та у розіграшах FIBA.

У сезоні 2002/2003 МБК «Одеса» посіла третє місце в регулярному чемпіонаті, що зводить колектив з новим принциповим суперником з міста-супутника Одеси — Південного Баскетбольного Клубу «Хімік», що належить Одеському припортовому заводу. 2002 рік започатковує новий феномен українського баскетболу — Чорноморське дербі. У цьому поєдинку одесити беруть гору та успішно доходять до фіналу Суперліги. Однак цього разу «золото» дісталося майбутньому володареві серії з сьоми чемпіонств поспіль — маріупольському Азовмашу, який набирав обертів.

Обіцянки грошей не можуть утримати гравців і клуб поступово скочується в середняки. Йдуть усі новоприбулі тренери та гравці, а реалізації поставленого завдання як не було, так і немає. На тренерській посаді клубу з'являється Вадим Пудзирей. МБК «Одеса», незважаючи на труднощі, як і раніше, залишалось одним із грандів українського баскетболу. У серії плей-оф волею долі, після поразки від домінуючого на всіх фронтах Азовмаша, «Одеса» знову зустрічається з «Хіміком». У сезоні 2003/2004 перемога в матчі за третє місце дістається одеситам, як і «бронза» Суперліги.

У сезоні 2004/2005 після регулярного чемпіонату команди грали не плей-оф, а груповий етап із 6 команд, які виявляли подальших восьми учасників плей-оф. МБК «Одеса» впевнено опинився у першій шістці, гарантувавши тим самим собі місце у матчах на вибуття. Але клуб у черговий раз чекала битва з сусідами у матчі за третє місце. БК «Хімік» здобув «суху» перемогу в серії (3-0), завоювавши свої перші медалі в Україні.

Відсутність фінансування та відсутність планомірних тренувань дається взнаки, у зв'язку з чим клуб відкидає все далі і далі в турнірній таблиці. Домашня арена — Одеський Палац Спорту часто здавався під різні заходи та виставки, через що команда мала проводити зустрічі на майданчиках суперників. Сезон 2005/2006 Одеса завершила на 10-му місці. Чергові вибори в країні принесли зміну в одеській міській раді. Клуб буквально перебував на межі розформування. До початку нового сезону МБК «Одеса» налічував у складі три гравці.

У сезоні 2006/2007 клуб перейшов у власність нових власників – компанії «Сінтез-Оіл» . Команду взяла під опіку група «Приват» та запросила на роль наставника Володимира Брюховецкого . Президентом клубу, який став називатися БК «Одеса», став Олег Леонідович Бичков. У команди з'явився дублюючий склад. Було створено дитячо-юнацький клуб «ДЮК Одеса». Проведено реконструкцію УСК «Краян», який зрештою став для команди домашньою ареною. Проте за підсумками сезону одесити зупинилися за крок від зони плей-оф. Тоді від БК Кривбассбаскет і МБК Миколаїв, які посіли сьоме і восьме місця, команду Брюховецького відокремило лише одне очко. Цього вистачило, щоб керівництво вирішило змінити тренера, повернувши до Одеси досвідченого Юрія Селіхова.

У сезоні 2011/2012 клуб повертається у фаворити чемпіонату. Підписуються баскетболісти Джастін Лав разом з Шоном Кінгом і американцем Віллі Діном. Вдома команда бере гору в 17-ти із 22-х протистоянь. Провідні гравці регулярно потрапляють у п'ятірку тижня та місяця. БК «Одеса» стає учасником Фіналу чотирьох Кубка Суперліги в Южному, в якому правда поступається запорізькому Ферро і пожертвувавши матчем за третє місце, виставивши гравців дубля, починає готуватися до заключних зустрічей регулярного чемпіонату. Картину затьмарив скандал із виходом у лютому з клубу Віллі Діна. У фінальній битві за 4 місце в регулярному чемпіонаті одесити поступаються вдома в матчі проти Кривбасбаскету і в підсумку посідають сьомий рядок, який зводить клуб із нинішнім володарем кубка — Будівельником. Проте кияни зустріли дуже сильний опір в особі БК «Одеса» та для з'ясування переможця знадобились усі 5 ігор. Кияни перемогли, але сил поборотися за медалі їхній клуб вже не мав. Головний тренер Одеси Олег Юшкін, після вдалих виступів колективу, підписує довгостроковий контракт із клубом терміном на 5 років.

Початок сезону 2012/2013 обертається повним провалом для «Одеси». Дубль команди розформовується і частина молодих гравців переходить в оренду в БК «Торнадо», який виступає у Вищій Лізі України. На місце легіонерів, що пішли, беруться молоді гравці з NCAA які не справляються з пресингом українського чемпіонату. Контракт терміном на два роки з клубом підписує одесит, гравець збірної України Андрій Агафонов. Але зусиль окремих гравців не вистачає на повну силу і до кінця першого кола команда скочується на дно турнірної таблиці. Але після Нового Року ситуація змінюється на краще. Молодих легіонерів замінюють досвідчені захисники Брейзлтон та Кольєвич, а також центровий збірної Латвії Каспарс Ципрус. Команда починає вибиратися з останніх рядів і здобуває низку перемог над куди сильнішими суперниками. На жаль, провал на початку сезону виявився дуже великим і за 6 ігор до кінця регулярного чемпіонату команда втрачає останній шанс на вихід у плей-оф.

Сезон 2013-2014 розпочався з вдалих трансферів, які відіграли вагому роль в грі команди. Здолавши 15 перемог команда зайняла 6 місце і пробилася в плей-оф. Де програла в серії 2:0 Азовмашу.

Сезон 2014-2015 вийшов провальним. БК «Одеса» займає 9 місце в чемпіонаті. В сезоні отримали 8 перемог.

Сезон 2015-2016 розпочаався зі зміни назви команди на БК «БІПА-МОДА», також змінився власник клубу — Розенцвіт Григорій Володимирович. З новим президентом в команди було більше можливостей, трансфери гравців були на високому рівні. Результати не стали чекати «БІПА-МОДА». В плей-оф команда програла в серії Кривбасу (2:0) і зайняли 7 місце в чемпіонаті України.

Сезон 2016-2017 БК «БІПА-МОДА» завершив на 5 місці де здобув 14 перемог, але в плей-оф програли Черкаським Мавпам.

Титули

Україна

• Чемпіон України: 1998, 1999, 2001, 2002;

• Срібний призер чемпіонату України: 1997, 2000, 2003;

• Бронзовий призер чемпіонату України: 1994, 2004, 2023;

• Кубок України: 1993, 2001;
• Кубок України: 2009, 2019;
• Кубок УБЛ: 2009.

Європа

• НЕБЛ: 2001.

Сезони

Сезон	Ліга	Місце	Кубок	Виступи в Європі
1992/93	Перша ліга	1	Кубок України— Переможець
1993/94	Суперліга	3		Єврокубок- Попередній Етап II.
1994/95	Суперліга	4		Кубок Корача - Попередній Етап III.
1995/96	Суперліга	5	Кубок України— 1/2 фіналу.	Кубок Корача - Попередній Етап I.
1996/97	Суперліга	2	Кубок України— 1/2 фіналу.	Кубок Корача - Груповий етап.
1997/98	Суперліга	1	Кубок України— 1/2 фіналу.	Кубок Сапорти - 1/16 фіналу.
1998/99	Суперліга	1		Кубок Сапорти - Груповий етап.
1999/00	Суперліга	2		Кубок Сапорти - Груповий етап.
2000/01	Суперліга	1	Кубок України— Переможець	Кубок Виклику — Переможець.
2001/02	Суперліга	1		Північноєвропейська баскетбольна ліга NEBL — Другий Раунд.
2002/03	Суперліга	2		Ліга чемпіонів ФІБА - Груповий етап.
2003/04	Суперліга	3		Євровиклик- Груповий етап.
2004/05	Суперліга	4		Єврокубок - 1/4 фіналу.
2005/06	Суперліга	10
2006/07	Суперліга	9	Кубок України— 1/4 фіналу.
2007/08	Суперліга	9	Кубок України— 1/4 фіналу.	Євровиклик- Попередній Етап I.
2008/09	Суперліга	4	Кубок України— Фіналіст.
2009/10	Суперліга	8	Кубок України— 1/4 фіналу.
2010/11	Суперліга	10
2011/12	Суперліга	7	Кубок України— 3 місце.
2012/13	Суперліга	12
2013/14	Суперліга	6	Кубок України— 1/4 фіналу.
2014/15	Суперліга	9
2015/16	Суперліга	7	Кубок України— 1/4 фіналу.
2016/17	Суперліга	5	Кубок України— 1/2 фіналу.
2017/18	Суперліга	5	Кубок України— 1/2 фіналу.
2018/19	Суперліга	6	Кубок України— Фіналіст.
2019/20	Суперліга	5	Кубок України— 1/2 фіналу.
2020/21	Суперліга	9	Кубок України— 1/8 фіналу.
2021/22	Суперліга	10
2022/23	Суперліга	3

Рекордні перемоги

• Найбільша перемога в усіх змаганнях:
  • 174:86 (+88) — проти «Училище фізкультури» (Харків), Перша ліга, 31 січня 1993 року, Одеса.

Матчеві рекорди та статистика

• Найбільша кількість набраних очок в одній грі: 53 — Сергій Пінчук (16.04.1997 Ферро — БІПА-Мода-СКА 109:76)

Рекордсмени

Гравці з найбільшою кількістю матчів

Місце	Баскетболіст	Матчі	Роки виступів
1.	Вадим Пудзирей	533	1992-2003
2.	Олег Юшкін	506	1994-1999, 2002—2004, 2007—2010
3.	Геннадій Кузнєцов	426	1994-1999, 2001—2004, 2006—2008, 2010—2011
4.	Андрій Другачонок	405	1992-1998, 1999—2000, 2001—2005
5.	Станіслав Балашов	335	1997-1999, 2007—2008, 2009-
6.	Олег Ткач	292	1999-2001, 2002—2006
7.	Ярослав Зубрицький	286	1999-2001, 2002—2005
8.	Євгеній Аннєнков	282	2000-2001, 2004—2006, 2011—2013
9.	Ігор Харченко	170	1997-1999, 2001—2002
10.	Михайло Мельников	167	1995-2000, 2001

Гравці з найбільшою кількістю очок

Місце	Баскетболіст	Очки	Роки виступів
1.	Вадим Пудзирей	7664	1992-2003
2.	Олег Юшкін	4528	1994-1999, 2002—2004, 2007—2010
3.	Геннадій Кузнєцов	4514	1994-1999, 2001—2004, 2006—2008, 2010—2011
4.	Ярослав Зубрицький	3615	1999-2001, 2002—2005
5.	Андрій Другачонок	3475	1992-1998, 1999—2000, 2001—2005
6.	Євгеній Аннєнков	2925	2000-2001, 2004—2006, 2011—2013
7.	Станіслав Балашов	2643	1997-1999, 2007—2008, 2009-
8.	Олег Ткач	2619	1999-2001, 2002—2006
9.	Віталій Усенко	2341	1994-1995, 1999—2001
10.	Олександр Окунський	2619	1996-1998, 2004—2005

Примітка. Враховано усі офіційні турніри, в яких брав участь одеський клуб, — чемпіонат України, Українська баскетбольна ліга, Кубок України, Кубок УБЛ, Кубок Суперліги і єврокубки. Через відсутність повних даних не були враховані: вересневий турнір 1992 року за право грати у першій лізі, Перша ліга сезону 1992/93 і чемпіонат УБЛ 1994/95

Відомі гравці

Гравці, внесені в залу слави клубу

№ 5 Вадим Пудзирей № 4 Олег Юшкін

Гравці:

Визначні гравці

Микола Хряпа Ігор Молчанов Леонід Яйло Ярослав Зубрицкий

Олександр Окунський Вадим Матюкевич Олег Ткач Євген Анненков

Легіонери

Томас Пачесас Едмундс Валейко Томас Макгі Едді Барлоу Отіс Хілл

Вейн Уоллос Джон Де Гроут Джеррелл Блессінгейм Віллі Дін Шон Кінг Гарт Джозеф

Головні тренери

Віталій Лебединцев: (1992—1994) Володимир Родовинський: (1994) Валентин Воронин в.о.: (1994—1995) Штефан Кох: (1995) Олег Гойхман: (1995—1996) Юрій Селіхов: (1996—1998) Віталій Лебединцев: (1998—2001)

Валентин Воронин: (2001—2003) Вадим Пудзирей: (2003—2006) Володимир Брюховецький: (2006—2007) Юрій Селіхов: (2007—2008) Андрій Другачонок в.о.: (2008) Вадим Пудзирей в.о.: (2008) Віталій Лебединцев: (2008—2010) Олег Юшкін: (2010—2015) Вадим Пудзирей: (2015—2017) Олег Юшкін: (2017—наш час)