Яйло Леонід Олександрович

Леоні́д Олекса́ндрович Яйло (нар.31 серпня 1973, Маріуполь, Донецька область, УРСР)  — колишній український баскетболіст, важкий форвард, майстер спорту. Має грецьке походження^[3].

Леонід Яйло
Особисті дані
Повне ім'я	Леонід Олександрович Яйло
Дата народження	31 серпня 1973 (51 рік)(19730831)
Місце народження	Маріуполь, УРСР
Країна	Україна[1][2]
Зріст	203 см
Вага	109 кг
Інформація про клуби
Позиція	Важкий форвард
Професіональні клуби*
Роки	Клуб	Ігри (очки)
1992 1993-1997 1997/1998 1998/1999 1999/2000 2000/2001 2001-2002 2002-2005 2005-2007 2007-2008 2008-2012	Азовмаш Будівельник Одеса ЦСК ВВС-Самара Віола Реджіо Калабрія УНІКС Даруссафака Азовмаш Київ Будівельник Миколаїв	? ? ? 37 (549) 12 (84) 40 (568) ? ? 44 (301) 20 (158) 152 (1091)
Національна збірна
Роки	Збірна
1994—2003	Україна
* Ігри та очки за професіональні клуби враховуються лише в регулярному чемпіонаті.

Біографія

У дитячому віці Леоніда запросили в групу баскетболу ДЮСШ Маріуполя. У 17 років він не був найвищим у юнацькій команді, але продовжував додавати у зрості ще не один рік. Тоді ж Яйла включили до складу одеської команди, яка тоді була чемпіоном України і в її складі грали Олександр Чаусов та Віталій Усенко, для участі в юнацькому чемпіонаті СРСР, який проходив в Алма-Аті. Згідно з положенням турніру в команду можна було включати гравців з інших команд. Одесити тоді виграли призове місце^[4].

Яйло демонстрував хорошу гру у «Азовмаші». У домашньому матчі проти «Будівельника» Леонід набрав 32 очка і одразу ж отримав пропозицію перейти в стан киян. У той же час він мав більш вигідну у фінансовому плані пропозицію від донецького «Шахтаря». Тодішній тренер азовців Валентин Романець порадив гравцю перейти до складу саме столичної команди^[5] і влітку 1993 року, після молодіжного чемпіонату Європи, Яйло перейшов до київського «Будівельника». У столичному клубі він тричі виграв чемпіонат і двічі Кубок України.

Одразу по закінченню Євробаскету-97 Яйло перейшов у «БІПА-Моду», яку тоді очолив відомий російський фахівець Юрій Селіхов^[5]. Після сезону в Одесі, Леонід вирішив спробувати свої сили закордоном і наступний сезон відіграв в російському клубі «ЦСК ВВС-Самара».

Влітку 1999 брав участь у літньому таборі в Тревізо, після чого отримав пропозицію від головного тренера «Реджіо Калабрії». Пробувши місяць на перегляді, Яйло підписав контракт, але не грав через те, що представляв країну, яка не є членом Євросоюзу. В кінці сезону один з легіонерів команди отримав травму і Яйло, зайнявши його місце, зіграв декілька матчів в кінці регулярного чемпіонату, а також усі матчі плей-оф. По закінченні сезону тренер команди Гаетано Джеббіа пропонував подовжити контракт ще на рік, але Леонід відмовився, оскільки не було гарантій того, що він би зайняв «легіонерське» місце^[5].

Сезон 2000/2001 провів в казаньському «УНІКСі», з яким дійшов до фінальної серії чемпіонату Росії, але там казанці поступилися пермському «Урал-Грейту» з рахунком 0:3. Наступний сезон провів у Туреччині у складі «Даруссафаки».

Після трьох років проведених закордоном, у 2002 році відгукнувся на пропозицію «Азовмаша» і повернувся на Батьківщину. У складі «азовців» провів три сезони, за які встиг двічі стати чемпіоном України. В цей же час поїхав на перегляд в пірейський «Олімпіакос», але не підійшов і повернувся в розташування азовської команди^[4]. В сезоні 2004/2005 «Азовмаш» програв у фінальній серії БК «Київ» і після цього стосунки Леоніда з президентом клубу Олександром Савчуком розладналися, тож гравець перейшов у стан «вовків», з якими пробився у «Фінал чотирьох» Кубку Виклику ФІБА^[5].

У вересні 2007 року перейшов в інший київський клуб «Будівельник»^[6], в який повернувся через 10 років. В той же час розмірковував про завершення кар'єри, але прийняв пропозицію Валентина Берестнева і перейшов в МБК «Миколаїв». 19 грудня 2011 року у матчі МБК «Миколаїв» — «Ферро-ЗНТУ» Леонід Яйло досягнув позначки у 500 зібраних відскоків у Суперлізі^[7]. По завершенні сезону 2011/2012 оголосив про завершення кар'єри гравця^[8] і почав тренувати дітей^[9], а також став асистентом головного тренера команди. Влітку 2013 року увійшов до тренерського штабу «Будівельнику»^[10].

Леонід Яйло дебютував за збірну України у матчі з Боснією і Герцеговиною у 1994 році у відборі до Євробаскету-95 і набрав 15 очок^[5].

У липні 2013 року зіграв на чемпіонаті світу серед ветеранів за збірну України (40+)^[11], де виграв бронзову медаль, причому в кожному матчі ставав найрезультативнішим гравцем української дружини^[12].

Статистика кар'єри

Скорочення
GP	Ігор провів	GS	Ігор у стартовій п'ятірці	MPG	Хвилин за гру
FG%	Відсоток влучень з гри	3P%	Відсоток триочкових	FT%	Відсоток штрафних кидків
RPG	Підбирань за гру	APG	Результативних передач за гру	SPG	Перехоплень за гру
BPG	Блокшотів за гру	PPG	Очок за гру	Жирний	Особистий рекорд

Регулярний сезон

Сезон	Команда	GP	GS	MPG	FG%	3P%	FT%	RPG	APG	SPG	BPG	PPG
1999–00	Віола Реджіо Калабрія	4	4	33:25	57,7	0,0	77,8	2,5	1,5	1,0	0,5	9,25
2004–05	Азовмаш	30	27	23:14	62,9	42,9	69,7	4,2	1,6	0,6	0,1	11,1
2005–06	Київ	34	14	16:25	56,3	55,3	82,6	2,6	1,8	0,2	0,2	6,8
2006–07	Київ	10	1	12:17	48,0	45,0	78,3	2,4	0,7	0,6	0,0	6,9
2007–08	Будівельник	20	?	22:38	54,0	27,0	79,0	4,8	1,4	0,3	0,3	7,9
2008–09	Миколаїв	25	?	18:45	51,0	26,0	72,0	4,0	1,1	0,5	0,2	6,2
2009–10	Миколаїв	26	15	22:26	57,3	42,2	79,2	5,1	1,7	0,3	0,8	9,0
2009–10 (Кубок Суперліги)	Миколаїв	10	5	20:35	59,1	14,3	75,0	4,2	1,5	0,2	0,8	7,3
2010–11	Миколаїв	48	39	20:43	48,4	20,3	63,7	3,9	1,9	0,6	0,8	5,9
2010–11 (Кубок Суперліги)	Миколаїв	2	1	16:49	28,6	0,0	83,3	1,5	3,0	0,0	1,0	4,5
2011–12	Миколаїв	38	18	19:38	55,6	25,6	70,4	4,3	1,6	0,2	0,5	6,1

Плей-оф

Сезон	Команда	GP	GS	MPG	FG%	3P%	FT%	RPG	APG	SPG	BPG	PPG
1999–00	Віола Реджіо Калабрія	8	8	23:25	33,3	60,0	72,7	4,4	0,5	1,25	0,75	5,9
2009-10	Миколаїв	10	8	29:15	57,1	37,1	75,9	7,5	2,2	0,7	0,4	15,2
2009–10 (Кубок Суперліги)	Миколаїв	4	2	22:14	44,4	0,0	61,5	5,5	2,0	0,25	0,5	6,0
2010-11	Миколаїв	5	3	18:18	66,7	0,0	60,0	4,4	1,6	0,4	0,4	7,0

Титули та досягнення

• Чемпіон України (7): 1994, 1995, 1996, 1997, 1998, 2003, 2004
• Срібний призер чемпіонату України: 2005, 2006, 2007
• Володар Кубку України (2): 1995, 1996
• Срібний призер чемпіонату Росії: 2001
• Бронзовий призер Єврокубку ФІБА: 2006
• Чемпіон Європи серед ветеранів (40+): 2014^[13]
• Бронзовий призер чемпіонату світу серед ветеранів: 2013

Цікаві факти[14]

• Середня освіта: Маріупольський технікум міськектротранспорту
• Вища освіта: Інститут фізкультури, м. Переяслав-Хмельницький (2006)
• Мови, якими володіє: українська, російська, англійська
• Улюблений вид спорту: баскетбол
• Улюблений вид спорту для перегляду: теніс
• Найвидатніший спортсмен: Сергій Бубка
• Найвидатніший баскетболіст: Меджик Джонсон
• Найкращий баскетболіст, проти якого грав: Деян Бодірога
• Улюблена страва: салат Олів'є
• Улюблений напій: квас
• Улюблена музика: Queen