БТР-Т

БТР-Т^[a] — російський важкий бронетранспортер, розроблений державним конструкторським бюро транспортного машинобудування Омськтрансмаш.

БТР-Т
Тип	Важкий бронетранспортер/Важка БМП
Походження	Росія
Історія виробництва
Розробник	ОмськТрансМаш
Виробник	ОмськТрансМаш
Вартість одиниці	640 110 $ (з 30-мм гарматою) і 440 180 $ (без гармати)
Виготовлення	1994—1996
Характеристики
Вага	38,5 тонн
Довжина	6,45 м
Ширина	3,27 м
Висота	2,4 м
Обслуга	2 ос
Десант	5 ос
Броня	600 мм макс., ДЗ «Контакт-5»
Головне озброєння	Башта на вибір: 30-мм автоматична гармата 2А42 і ПТРК «Конкурс» ПТРК 2А42 і АГС-30 здвоєні 30-мм автоматичні гармати 2А38М 12,7-мм кулемет НСВ і гранатомет АГС-17 Д
Двигун	12-циліндровий дизель В-55 620 к.с
Питома потужність	18,70 к.с./т
Підвіска	Торсіонна
Операційна дальність	500 км
Швидкість	шосе: 50 км/год бездоріжжя: 25 км/год
БТР-Т у Вікісховищі

Опис

Машина побудована на базі корпусу танка Т-55 і відповідає потребам у важкій, добре захищеній та добре озброєній машині, пристосованій до міських боїв^{[1][відсутнє в джерелі]}. Потреба у важких БТР виникла після Першої чеченської війни, під час якої БТР-80 були знищені в міських районах руками чеченських повстанців за допомогою ручних протитанкових гранатометів. Отже, в конструкції танка Т-55 закладена товста броня корпусу з вбудованою динамічною бронею «Контакт-5». Він також має трохи «важче» озброєння (схоже на БМП-2) з достатнім кутом піднесення для ураження цілей у багатоповерхових будинках.

Перша поява цієї машини відбулася на виставці в Омську в 1997 році. Через брак фінансування машина так і не пройшла належних випробувань і не була взята на озброєння російських військ. Інформації про кількість переобладнаних таким чином машин немає. Експортні контракти не підписані.

Дизайн

Вибір корпусу Т-55, а не більш сучасного танка, було прийнято з міркувань ефективності, а також, ймовірно, для того, щоб відпрацювати здатність робити конверсію для багатьох Т-55, які використовуються в усьому світі. На нього вплинула ізраїльська IDF Achzarit, яка створила практично такі ж модифікації у 1980-х роках.

Конструктори прибрали гармату і важку башту танка, замінивши її на легку, низькопрофільну башту з корзиною під нею. Навідник повинен був сидіти в цьому кошику і обертатися разом з баштою. Прибравши запаси 100-мм боєприпасів і використавши простір, де порожні снаряди відкидалися всередині машини, конструктори зробили простір для п'яти повністю екіпірованих піхотинців (плюс водій і навідник). Цього було недостатньо, щоб зробити його гідним транспортним засобом. З баштою та озброєнням, подібним до БМП-2, і 2+5 людини всередині, це виявилася перша російська важка БМП, а не важкий БТР.

Верхня плита корпусу була замінена на нову, яка мала чотири люки для входу та виходу з машини. Лобова броня, бортова броня і плита даху були посилені блоками динамічного захисту «Контакт-5». Борт машини був посилений рознесеною бронею і гумовими бортами. У задній частині автомобіля розташовувалися броньовані паливні баки. Броньовий лист днища був посилений протимінним захистом.

Варіанти озброєння

Башта може мати кілька конфігурацій зброї:

• 30-мм автоматична гармата 2А42.
  • ПТРК 9М113 Конкурс.
• 30-мм автоматична гармата 2А42.
  • 30-мм автоматичний гранатомет АГС-17.
• Спарені 30-мм автоматичні гармати 2А38.
• 12,7×108 мм великокаліберний кулемет НСВ.
  • ПТРК 9М113 Конкурс.
• 12,7×108 мм великокаліберний кулемет НСВ.
  • 30-мм автоматичний гранатомет АГС-17.

Див. також

• IDF Ахзарит
• Термінатор БМПТ
• VIU-55 Munja
• Sabiex HIFV UAE HIFV — італійська машина на основі ОФ-40
• VN11 — китайська (важка) бойова машина піхоти на основі Type 59, китайської версії Т-54/Т-55
• БМПВ-64 — українська важка бойова машина піхоти на базі Т-64