Бабський Сергій Олександрович

Сергі́й Олекса́ндрович Ба́бський — український військовослужбовець, десантник, лейтенант Збройних сил України. Учасник російсько-української війни.

Бабський Сергій Олександрович
Лейтенант
Загальна інформація
Народження	1981(1981) Коростень
Alma Mater	ЖДТУ
Військова служба
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Збройні сили
Рід військ	Десантні війська
Формування	95 ОАеМБр
Війни / битви	Війна на сході України Протистояння у Слов'янську 2014 року
Нагороди та відзнаки
Орден «Народний Герой України»

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бабський (прізвище).

Життєпис

Житель міста Коростень. Закінчив Житомирський державний технологічний університет, де здобув спеціальність гірничий інженер. Під час навчання закінчив військову кафедру, отримав звання молодшого лейтенанта і спеціальність командира піхотного взводу. До війни працював головним інженером на кар'єрі.

З початком російської збройної агресії проти України Сергій потай від рідних пішов добровольцем до військкомату. За кілька днів надійшла повістка на навчальні збори.

10 березня 2014-го зарахований до лав 4-ї аеромобільно-десантної роти 2-го аеромобільно-десантного батальйону 95-ї окремої аеромобільної бригади (м. Житомир).

На початку квітня 2014 новобранці поїхали на Широколанівський військовий полігон на Миколаївщину, а звідти 7 квітня на БТРах — на Донеччину. Близько місяця перебували в тимчасовому розташуванні підрозділу біля Добропілля, потім їх перевели до Антитерористичного центру в Ізюм. Підрозділ Сергія майже щодня виконував завдання з супроводу конвоїв і прикриття та охорони рот забезпечення: підвезення боєприпасів, води, продовольства та техніки на блокпости в зоні АТО. На той час молодший лейтенант Бабський був командиром бойової машини. До екіпажу БТР з водієм і навідником додали ще сім десантників. Супроводжуючи колони, кілька разів потрапляли в засідки.

13 червня 2014 року військова колона мала евакуювати підбитий гелікоптер. Їхали повільно, бо везли техніку — старий підйомний кран і тягач. Близько 15:00 колона потрапила під обстріл поблизу Слов'янська. БТР Бабського, який їхав першим, терористи із засідки підбили з протитанкового гранатомета. Влучили в переднє відділення, де сиділи водій і командир машини. Водій звернув убік, що дало можливість іншій частині колони успішно проскочити засідку. Коли БТР в'їхав у лісосмугу й зупинився, вся кабіна вже була охоплена полум'ям, на бійцях горів одяг. Навідник кулемета дістав осколкове поранення в живіт, але витягнув з машини водія і командира, усі троє сильно обгоріли. Сергій Бабський зазнав опіків 35 % тіла ІІ—ІІІ ст. голови, шиї, рук та ніг, спини, а також опіків верхніх дихальних шляхів і очей. Крім того, проникаюче осколкове поранення лівого ока. Водій БТРа, солдат Олександр Голяченко, на третій день помер у госпіталі. Навіднику старшому солдатові Сергію Хартнику^[1] зробили успішну операцію. Легке поранення дістав старший солдат Олександр Ніколайчук, інші десантники не постраждали.

Сергій Бабський отямився в Харкові в реанімації. Лікувався в Головному військовому клінічному госпіталі в Києві, згодом переведений до Київського опікового центру. 15 серпня, за допомоги української діаспори, Сергій вилетів до США для проходження лікування та реабілітації у Клівленді, на пів року. Там зробили чотири операції, решту часу ставили на ноги.

У січні 2015, коли Сергій перебував у США, з картки, на яку переказано благодійні внески на його лікування, зловмисники вкрали 230 тисяч гривень^[2]. Сергій Бабський виграв суд у «ПриватБанка»^[3][4].

Після лікування повернувся до мирного життя, працює на своїй попередній посаді, з дружиною Оксаною виховує двох маленьких дітей.

Нагороди та звання

14 листопада 2014 року, за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, відзначений — нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня^[5].

Нагороджений недержавним орденом «Народний Герой України» (наказ № 1 від 4 червня 2015 року)^[6].

У місті Коростень 26 лютого 2016 року нагородили переможців щорічного загальноміського відкритого рейтингу популярності «Гордість міста». У номінації «Сила духу» переможцем визнано Сергія Бабського^[7].