Бабійчук Ростислав Володимирович

Ростислав Володимирович Бабійчук (1 (14) лютого 1911(19110214), місто Кишинів, тепер Молдова — 11 січня 2013, місто Київ) — український радянський політичний діяч. Міністр культури УРСР у 1956—1971, депутат Верховної Ради УРСР 4—5-го і 7—8-го скликань. Кандидат у члени ЦК КПУ в 1954—1976 р. Заслужений працівник культури України.

Ростислав Володимирович Бабійчук
Народився	1 (14) лютого 1911(1911-02-14) Кишинів
Помер	11 січня 2013(2013-01-11) (101 рік) Київ
Країна	СРСР
Діяльність	залізничник, політик
Посада	Міністр культури УРСР
Термін	1956—1971
Попередник	Литвин Костянтин Захарович
Наступник	Єльченко Юрій Никифорович
Партія	Компартія України.
Нагороди	Орден Князя Ярослава Мудрого IV ступеня Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня Орден «За заслуги» ІІІ ступеня Заслужений працівник культури України

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бабійчук.

Діяльність

Народився у родині техніка-залізничника. У 1930 році закінчив курси будівельників.

У 1930—1938 роках працював десятником, техніком, виконробом будівельно-монтажних дільниць Південно-Західної та Одеської залізниць. Брав активну участь в комсомольській роботі. Водночас заочно здобув середню освіту.

Член ВКП(б) з березня 1939 року.

З 1939 року — редактор газети політвідділу, начальник сектора пропаганди і агітації політичного відділу Христинівського відділку Одеської залізниці.

Під час німецько-радянської війни — комісар будівництва бронепоїздів, начальник сектора пропаганди і агітації політичного відділу Івановського відділку та секретар партійного бюро вузлової сортувальної станції Іваново Ярославської залізниці.

У 1944 році повернувся до Української РСР. У 1944—1945 роках — 2-й секретар Христинівського районного комітету КП(б)У Київської області. У 1945—1946 роках — 1-й секретар Христинівського районного комітету КП(б)У Київської області.

У серпні (затв. у жовтні) 1946 — оф. січні 1949 року — 3-й секретар Київського обласного комітету КП(б) України.

У 1951 році закінчив Вищу партійну школу при ЦК КП(б)У.

З липня по вересень 1951 року — інспектор ЦК КП(б)У.

16 вересня 1951 — 5 травня 1952 року — 1-й секретар Житомирського обласного комітету КП(б)У.

У травні 1952 — березні 1954 року — інспектор ЦК КП України.

У лютому 1954 — 29 вересня 1955 року — 2-й секретар Львівського обласного комітету КП України.

3 серпня 1955 — 10 липня 1956 року — 1-й заступник міністра культури Української РСР.

Могила Ростислава Бабійчука та його родини, Берковецьке кладовище

10 липня 1956 — 15 листопада 1971 року — міністр культури Української РСР.

З листопада 1971 року — на пенсії.

Під час його керівництва міністерством створено ряд художніх колективів, осередків культурно-просвітницької роботи. Набула розквіту діяльність Павла Вірського, Степана Турчака, Анатолія Авдієвського, Сергія Данченка та інших. Була здійснена велика робота для підвищення рівня підготовки кваліфікованих кадрів в системі навчальних закладів культури і мистецтв. Успішно реалізувалися плани гастрольної діяльності на території Радянського Союзу та за його межами.^[1]

Помер за місяць до 102-го дня народження, 11 січня 2013 року. Похований на Берковецькому кладовищі разом з дружиною та сином.

Нагороди

• чотири ордени Трудового Червоного Прапора (23.01.1948, 22.02.1967)
• Орден князя Ярослава Мудрого IV ст. (2011) — за визначний особистий внесок у розвиток української культури і мистецтва, багаторічну сумлінну працю^[2]
• Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (2002) — за визначні особисті заслуги перед Українською державою у розвитку національної культури^[3]
• Орден «За заслуги» III ст. (2001) — за вагомий особистий внесок у розвиток української культури і мистецтва, багаторічну сумлінну працю^[4]
• Почесна грамота Президії Верховної Ради Української РСР
• Заслужений працівник культури Української РСР (.08.1967)